Підготувала учениця 11 класу
Степанчук Катерина

Охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів - невід’ємна умова створення екологічної безпеки, здорового способу життя і підвищення добробуту всіх волинян.
Але інтенсивний розвиток промисловості і сільського господарства, широке впровадження у виробництво комплексної механізації та хімізації зростання рекреаційного впливу на природні комплекси із року в рік призводить до ускладнення екологічної обстановки. Скажімо, в 1996 році в річки і водоймища Волині було скинуто більше 30 млн.т неочищених і слабоочищених стічних вод. Накопичено майже 1 млн.тонн промислових і побутових відходів, які не утилізовані, а вивезені, в основному, на звалища. В сільському господарстві використано 450 тис. тонн мінеральних добрив у фізичній вазі на 4 тис.тонн пестицидів, значна частина яких потрапила в оточуюче середовище, завдаючи велико. Шкоди всьому живому, в тому числі й людям.
Погіршення екологічної ситуації в області пов”язане і з наслідками аварії на ЧАЕС. 134 населені пункти в північно-східній і північній частинах в Маневицькому, Любешівському і Камінь-Каширському районах віднесені до зони підвищеної радіації.Тут рівень забруднення
радіонуклідами становить 2-7 кюрі на 1 км2 ( на низинних торфовищах).Виявляється перевищення допустимих норм радіоактивного забруднення водних ресурсів.
В результаті зростання обсягів різних видів забруднення навколишнього середовища промисловими викидами, хімічними речовинами, що застосовуються в сільському і лісовому господарстві,негативного впливу підвищеної радіації, промислових і побутових шумів та різних вібраційних коливань, за останні 15 років в області намітилась стійка тенденція до погіршення демографічних показників.Так, народжуваність населення зменшилась на 11 відсотків, смертність зросла на 2 відсотки. Зменшується показник середньої тривалості життя, який зараз становить на Волині: жінок-76 і чоловіків-63 роки.
Раціональне використання водних ресурсів малих річок є хоч і складною, але досить актуальною проблемою сучасного водного господарства України. Зростаюче безповоротне вилучення стоку з річок, виконання різного роду господарських робіт у межах річкових басейнів негативно познаається на рівні водності, процесах очищення і руслоутворення, чистоті вод та русел малих річок.
Господарське безповоротне вилучення водних ресурсів малих річок часто призводить до значного зниження водності, особливо в місцях , де скупчені великі водокористувачі.
При розв”язанні проблем малих річок у різного роду заходах(для кожної річки індивідуальних) слід передбачати вирішення таких завдань:
- підтримання відповідного режиму стоку малих річок, як діючих водостоків з врахуванням їх раціонального народногосподарського використання, охорони водного та природного середовища в сучасних умовах і довготривалій перспективі;
- забезпечення санітарно-гігієничного і загального водоохоронного благоустрою території річкових басейнів малих річок;
- підтримання, а в ряді випадків відновлення естетичних
особливостей малих річок.
Реалізація водоохоронних заходів повинна базуватись на врахуванні водних ресурсів, які є в малих річках у різних фізико-географічних зонах держави, побасейнового планування розміщення промислових підприємств, розвитку міст, сільськогосподарського виробництва і т.д.
Завдання раціонального використання водних ресурсів малих річок і тимчасових водотоків повинні вирішуватись на науково-обгрунтованій основі, що відповідало б сучасним умовам водокористування та найближчій перспективі його розвитку. Тут не обійтися без розробки і втілення в практику схем комплексного використання та охорони водних ресурсів цих річок.
Вирішити ці проблеми можна при умові всебічного обгрунтування та вдосконалення методичних основ розробки схем по малих річках з врахуванням фізико-географічних, гідрологічних і екологічних особливостей різних регіонів України, координації розробок схем малих річок, аналізу, узагальнення і складання зведених показників. При розробці водогосподарських заходів, пов”язаних з проблемами малих річок, потрібно враховувати пропозиції щодо розвитку науково-дослідних і проектних робіт у зв”язку з подальшим здійсненням екологічної реформи.
Враховуючи досвід створення генеральної і басейнової схем комплексного використання та охорони водних ресурсів, а також малих річок та розробки конкретних проектів гідроенергетичним, водно-меліоративним та іншим водогосподарським організаціям доцільно сформулювати перелік питань, які треба розв”язати в цьому аспекті. Характерно, що обгрунтування заходів щодо раціонального використання водних ресурсів малої річки повинно охоплювати не тільки суто малу річку, але й увесь її водозбірний басейн.
Головними напрямками розробок за схемою комплексного використання і охорони водних ресурсів басейну малої річки є, на наш погляд, такі:
- встановлення природної водності малої річки ( у річному і внутрішньорічному розрізі, мінімальний і максимальний стік);
- оцінка малої річки з позицій можливого використання її як джерела води;
- обгрунтування можливих масштабів безпосереднього використання річки для утилізації гідравлічної енергії рибного господарства рекреацйних зон;
- оцінка гідрологічних, топографічних та інших природних і економічних умов, сприятливих для здійснення водогосподарських заходів ( створення водосховищ, каналів і т.д.) з раціонального перетворення природного редиму річкового стоку і гідрографічної мереж і в господарських та природоохоронних цілях.
Розробка схеми з цих напрямків, а в кінцевому підсумку обгрунтування позицій щодо раціонального використання і охорони малої річки потребує виконання дослідних та проектних робіт з таких основних розділів:
1. Характеристика природних особливостей басейну малої річки ( кліматичних умов, гідрографії, рослинного покриву і т.д.) ;
2. Аналіз сучасного і наміченого на майбутнє господарського використання басейну річки та безпосередньо самої річки;
3. Вивчення теперішнього і прогноз перспективного водоспоживання та водовідведення міських і сільських поселень, промисловості, сільського, рибного господарства та інших галузей.
4. Обгрунтування розмірів і режиму стоку малої річки на розрахункових створах, які закривають характерні в природному і господарському відношенні ділянки басейну.
5. Розробка сучасних і перспективних водогосподарських балансів з визначенням характерних ділянок басейнів малих річок.Дослідження водогосподарських балансів малих річок дає змогу обгрунтувати найбільш важливі водогосподарські заходи, які можуть забезпечити раціональне використання і охорону малих річок. В умовах інтенсивно зростаючих потреб господарського комплексу країни в електроенергії створення гідроелектростанцій на малих річках стає важливим економічним завданням.
6. Розробка водоохоронних і природоохоронних заходів. Розглядаючи в цілому склад розробок за схемами комплексного використання водних ресурсів малих річок, слід враховувати те, що для окремих річок вони за ступенем детальності, принциповій спрямованості можуть бути досить різноманітні.
З метою створення й підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану великих і малих річок, охорони їх від замулення і забруднення вздовж річок довжиною більш як 10 км створюють водоохоронні зони з відповідними правилами їх використання і господарювання в них.
Організаційно-господарські заходи передбачають грунтово-водоохоронну організацію території водозаборів, раціональне сполучення і розміщення компонентів ландшафту в межах водозбору. Вони поділяються на пеціальні і профілактичні.
До профілактичних заходів належать заходи, які забороняють: застосування авіації для внесення добрив і обробки посіві пестицидами; використання пестицидів і мінеральних добрив, які легко розчиняються у воді; розорювання земель і знищення деревно-чагорникової або трав”янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках; внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий грунт; утримання на полях мінеральних добрив; будівництво сховищ мінеральних добрив і пестицидів, а також спорудження тваринницьких комплексів, очисних споруд, баз відпочинку і стоянок автомобілів.
Спеціальні заходи передбачають раціональну організацію території і комплексу водорегулювання в межах водозабору.
Агротехнічні заходи застосовують на схилах з метою регулювання поверхневого стоку і запобігання змиву грунтів. До них входять: фітомеліорація, протиерозійні способи обробки грунту, прийоми затримання снігу і регулювання сніготанення.
Лукомеліоративні заходи ( залуження ерозійно небезпечних земель і елементів гідрографічної мережі) дозволяють зменшити ерозію грунтів.
Лісомеліоративні заходи здійснюються комплексно у вигляді
формування закінчених систем. Лісові насадження сприяють підтриманню стану грунту, води, повітря на оптимальному екологічному рівні.
Гідротехнічні заходи дають змогу безпосередньо впливати на поверхневий стік, затримувати частину талої і дощової води в штучних водоймищах і використовувати її для сільськогосподарських та інших цілей.
Оцінка якості води здійснється за даними лабораторних досліджень, проведених санепідемслужбою області, на основі проб, відібраних з місць водокористування. Місце водокористування – це річковий водозабір Луцька ( в складі Дубнівського водозабору), міські пляжі в Луцьку, Ківерцях, Володимирі-Волинському, Горохові, Старій Вижві; місця масового відпочинку ( пляжі) на озерах Світязь, Чорне, Люцимер,Пісочне(Шацького району ), основні річки – Стир, водойма на Сапалаївці ( Теремно ), Турія, Луга, Стохід, Прип”ять.
Згідно із “Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення” ( Сенпін 4630-88 ) до якості води відкритих водойм за мікробіологічними показниками ставляться такі вимоги:
- вода не повинна мати збудників захворювань;
- колі-індекс ( лактопозитивні кишкові палочки ) – не більше
- 5000/дм3 ;
- колі – фолі ( в бляшкоутворюючих одиницях ) не більше 100 /дм3;
- життєздатні яйця гермінтів і життєздатні цисти патогенних
- кишкових найпростіших – не повинні бути в 1/дм3.
В табл. 1 представлена кількість відібраних проб (всього) і стільки із них не відповідали нормативам у розрізі адміністративних районів.
При аналізі таблиці виявляється, що в усіх випадках невідповідності на мікробіологічні показники було перевищення нормативного колі-індексу. Але це перевищення не пов’язане з якимись органічними забрудниками, а, на нашу думку, в основному з тим, що ці річки в своїй більшості низинні і мають за підстеляючою поверхнею торф’яники, які при купанні збовтуються, в результаті цього у воді відбуваються процеси гниття водоростей, відмерлих найпростіших мікроорганізмів і риб.

Таблиця 1. Територіальний розподіл мікробіологічного забруднення в розрізі адміністративних районів Волинської області

Район Кількість проб на мікробіологічні показники
Всього Не відповідають гігієнічним нормативам Не відповідають нормам на вміст в 1 дм3 води лактопозитивної палички
Володимир-Волинський 28 – –
Горохівський 26 – –
Іваничівський 24 5 4
Камінь-Каширський – 5 4
Ківерцівський 44 15 15
Ковельський 18 9 8
Локачинський 22 7 6
Луцький 10 – –
Любешівський 5 – –
Любомльський 10 4 4
Маневицький 5 – –
Ратнівський 23 – –
Рожищенський 2 – –
Старовижівський 16 – –
Турійський 28 4 4
м. Луцьк 34 8 8
м. Нововолинськ 20 – –

Список літератури
1. Мольчак Я.О., Мігас Р.В. Річки Волині. – Луцьк: “Надстир’я”, 1999. – 176 с. 2. Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення. Гідроекологічні аспекти.: ВЦ “Київський університет”, 1999. – 319 с.