ОТРИМАННЯ МИЛА
За грецькою міфологією у бога лікування Асклепія були дочки Гігея і Па¬нацея Панацея «відала» зціленням, а Гігея — здоров'ям Від імені Гігея ут-ворилося слово «гігієна» Гігієнічні погляди греків і римлян склали основу античного кучьту тіла Римські лазні — терми — були не тільки місцем, де можна помитися, але й осередком громадського життя «У громадських лаз-нях він бував рідко хіба що з'явиться ритор, який викликатиме захоплення, про якого піде чутка, або коли відбувалися особливо цікаві змагання» (Г. Сенкевич «Камо грядеши»).
Про гігієну в середньовічній Європі єдиної думки не було. Одні вважають, і це всіляко обіграно в численних книгах і фільмах, що люди в той час милися вкрай рідко «Весілля відбудеться через три тижні, який резон митися раніше? У мій час дівчата не прагнули зайвий раз роздягнутися, щоб змити бруд. Часте миття — гріх перед Господом» (А. Белянін. «Рудий лицар»).
Інші спростовують це «Кріс вважав, що середньовічні люди були брудними і смердючими, обліпленими багаторічним брудом Але все було не так: ці люди, здавалося, робили фетиш із чистоти. Поруч знаходилася балія з водою, яка випускала пару, і лежала скроєна з грубої тканини рукавиця для миття Кріс заходився ретельно скребти себе. Нарешті він оголосив, що закінчив. Але хлопчик заперечив: «Майстер Крістофер, ви ще не чисті». Хлопчик тер його ганчірковою мочалкою. Це тривало не менше години» (М. Крайтон. «Стрі¬ча часу»).
Люди давно зрозуміли, наскільки важлива гігієна для здоров'я: «умиваючись, він згадував, як вона змушувала ретельно митися з милом, говорила, що це вбе¬реже від вошей і чиряків» (К. Фоллет. «Стовпи землі»). Миючі засоби, серед яких важливе місце займає мило, полегшують процес миття, прання і, безпереч¬но, стали предметом першої необхідності. У роки воєн, розрухи й лихоліття мило, поряд із продуктами харчування, належало до категорії суворо нормова¬них, життєво необхідних товарів.
Письменник-фантаст Кір Буличов, оповідаючи про подорож у світ дав-ньогрецького міфу, наводить цікавий діалог: «Не знаю, які сумочки носили грекині, але мені сумка потрібна. Я покладу лише те, що кладуть усі жінки світу: дзеркало, гребінь, мило. — Ніякого мила! Його ще не винайшли!» (К. Буличов. «Замах на Тесея»). Однак це неправда: у ті легендарні часи вже користувалися милом. Описувані події автор відносить до VI ст. до н. є., а мило як повсякденна річ уже згадується в тексті VII ст. до н. є. («умився ми-лом і багато ужив на себе луговини...»).
Що ж таке мило? Милом називають солі лужних металів і вищих жирних кислот, переважно стеаринової, пальмітинової й олеїнової. Звичайне мило одержували розщепленням жирів лугами, тобто для отримання мила потрібні жири й луги — речовини, відомі з найдавніших часів.
«Зварити» мило, можна з будь-якого природного жиру. Можна обійтися без їдкого натру або калі, замінивши їх содою (поташем), а то й рослинною золою, але якість продукту й умови проведення процесу при цьому, зрозумі-ло, істотно відрізнятимуться. Уникнути ускладнення можна, дотримуючись такої методики.
У керамічній або сталевій посудині розплавте 70 г яловичого і 30 г свинячого жиру, при перемішуванні порціями додайте розчин 25 г їдкого натру і 30 мл води і грійте суміш 30 хв. на киплячій водяній бані, додаючи, в міру того як випарову¬ється, воду.
Додайте 100 мл 20 %-ного розчину хлориду натрію і нагрівайте суміш, поки не відбудеться поділ фаз. Зніміть затверділий при охолодженні шар мила й обережно промийте невеликою кількістю холодної води; загорнувши в тканину. відіжміть, ретельно розімніть і, підігрівши, надайте бажаної форми. Через зали¬шки лугу використовувати отриманий продукт у побуті не можна, але для вив¬чення хімічних властивостей мила він придатний.

ВЛАСТИВОСТІ МИЛА
Горіння
При горінні мила утворюються вуглекислий газ, вода та мінеральна сіль, що ускладнює подальший хід процесу. Наприклад, повне окиснювання стеарату натрію протікає в такий спосіб:
2C17H35COONa + 5202 → 35С03 + 35Н20 + Na2CO3.
Однак у реальних умовах не весь Карбон, що міститься в милі, устигає прореагувати з киснем, і спостерігається виділення вуглецю у вигляді сажі.
Як сіль, утворена слабкою кислотою і сильною основою, мило піддаєть ся гідролізу, і його розчин має лужну реакцію Воно також вступає в реакцію обміну.
Взаємодія з кислотами й солями
PCOONa + НС1 → RCOOH1 + NaCl,
2RCOONa + CuS04 → (COO),Cu↓ + Na,S04
Солі вищих жирних кислот, крім солей Калію, Натрію й Амонію, практично не розчиняються у воді, і мило погано милиться у воді, яка містить велику кількість солей Кальцію або Магнію Солі, що утворюються в результаті об¬мінних реакцій, випадають в осад Тому кальцій гідроксид для отримання мила не використовують «Обробка жиру вапном дає нерозчинне і, отже, непридатне мило, годі як при обробці содою вийшло б розчинне мило, що могло стати в пригоді колоністам у побуті» (Ж. Верн. «Таємничий острів»)
Крім мила для миття й прання можна використовувати безліч синтетичних речовин або дарунків природи «Нехай принесе в умивальню побільше мила, хвощу, поташу, кіпрського кореня диких бобів, відвару лотоса і взагалі всяких миючих засобів» (В. Нефф «Перстень Борджа»). Миття (прання) — сукупність складних взаємозалежних і взаємообумовлених фізико-хімічних процесів, що і вводяться до розчинення бруду в миючому середовищі Не вдаючись у подро¬биш, розглянемо дію мила.
Миючий ефект обумовлений процесами, що відбуваються на поверхні роз¬чину, де в зв'язку зі специфікою будови зосереджені молекули мила (такі речо¬вини називаються поверхнево-активними - ПАР).
У воді мила - розчинні солі — дисоціюють на іони
PCOONa + HC1 ↔ RCOO + Na+1
Аніон складається з протяжного гідрофобного («що не любить воду») вуг¬леводневого фрагмента - «хвоста» - R і гідрофільної («що любить воду») «голови» - СОО. Наявність фрагмента, що «не любить воду», призводить до того, що в розчинах мило існує у вигляді макромолекулярних утворень — мі¬цел - сукупності аніонів, орієнтованих гідрофобними «хвостами» усереди-ну, а зарядженими «головами» назовні, де формується шар із полярних молекул води розчинника Побачити міцели без спеціальної апаратури не можна, але, здійснивши нескладний дослід, можна побічно переконатися в їх-ньому існуванні
Алхімічний принцип «подібне розчиняється в подібному» лежить в основі дії миючих засобів Мило сприяє змочуванню поверхні й проникненню миючого середовища між забруднювачем і забрудненим тілом.
«Подібне в подібному» — біля гідрофобної поверхні забруднювача знахо¬дяться гідрофобні «хвости» мила. Навколо гідрофільних «голів» формується зо¬внішній шар із молекул води — відбувається теж саме, що й при розчиненні мила Утворені міцели досить міцні, щоб забезпечити дроблення забруднювача, відривання його частинок від забрудненого тіла й перехід до складу миючого середовища.
Отже, ефективність дії миючих засобів залежить від ряду факторів, а саме від здатності
— переносити частинки бруду (від електростатичних взаємодій між частин¬ками забруднення й піною);
— подрібнювати частинки і рівномірно розподіляти їх у складі миючого середовища (від емульгаційної здатності),
— змочувати тіла (сприяти проникненню миючого середовища між час-тинками забруднювача і забрудненого тіла)