Корoткий опис:  Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.
Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній заводністю рік становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись умаловодний рік до 55,9 млрд. куб. метрів. Безпосередньо на території держави формується відповідно 52,4 і 29,7 млрд. куб.метрів води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурси Дунаю становлять у середньому 123 млрд. куб. метрів води на рік.
Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на території України вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. куб.метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів на добу), з яких 8,9 млрд.куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу) гідравлічно незв'язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову доповерхневого стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 відсоток, що свідчить про можливість ширшого використання їх у багатьох областях. З метою забезпечення населення та народного господарства

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Методичні рекомендації по організації суспільного екологічного моніторингу 2
Вироблення програми моніторингу 2
Цілі та задачі 2
Вибір пріоритетів: об'єкти спостереження й визначувані параметри 2
Попередній аналіз ситуації 3
Розташування постів спостереження 4
Зворотній зв'язок 5
Вибір устаткування і методів аналізу 5
Устаткування для радіоекологічного моніторингу і контролю 6
Документування результатів 6
Представлення і використання результатів Питання, пов'язані з представленням і використанням експериментальних результатів, розглядаються тут лише в контексті можливостей суспільного екологічного моніторингу. 7
Інформаційні матеріали для широкої аудиторії 7
Посилання на літературу 10

Методичні рекомендації по організації суспільного екологічного моніторингу
Ефективність суспільного екологічного моніторингу вирішальним чином залежить від правильної його організації. Можна роками вести моніторинг у регіоні - і не одержати значимих результатів. У той же час, попереднє вивчення ситуації, аналіз можливих впливів дозволяють за допомогою декількох вимірів виявити проблему, на яку не звертають уваги офіційно уповноважені організації.
Загальна послідовність розробки і здійснення схеми моніторингу подана на мал. 1.

Мал. 1. Основні компоненти системи моніторингу (по [1]).
Вироблення програми моніторингу

Цілі та задачі
Перед тим, як починати ці кроки, варто сформулювати довгострокові цілі і проміжні задачі. При цьому необхідно, щоб поставлені вами цілі були конкретними, досяжними і піддавалися перевірці - це істотно для контролю виконання програми моніторингу і внесення в її коректив. Формулюючи їх, варто враховувати специфічні риси суспільного екологічного моніторингу.
Основна ціль усякої програми моніторингу - інформаційна. Результатом її повинно бути одержання інформації, усунення тієї або іншої непевності або, навпроти, виявленої нестачі інформації. Проте, під час обговорення особливостей суспільного моніторингу відзначалося, що він орієнтований на конкретні проблеми місцевого населення і тісно пов'язаний із контролем - вживанням заходів на основі отриманої інформації. Тому природно ціль програми суспільного моніторингу може бути спрямована на:

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Петлі негативёного зворотнього зв’язку є чинником , що м’ягко зрівнює певні лімітуючі життєві фактори. Деколи ці лімітиючі фактори набувають властивостей цілі, що рухається, та петлі негативного зв’язку зглажують й гальмують цей ефект цілі, що рухається.
Як приклад можна навести тумпературу повітря біля земної поверхні, яка регулюється сонячною активністю. Коли сонце перебуває в активній фазі (як в червні у північній півкулі), нижній шар атмосфери не відразу достатньо прогрівається. Це пояснюється тим, що багато сонячної енергії витрачається на прогрівання грунту та океану, що є холодними після тривалого періоду зими та весни. Найтепліші дні, таким чином, припадають на час, коли енергія сонця накопичується в достатній кількості в нижньому шарі атмосфери. А це можливо лише за умови, що океан та грунт є достатньо прогрітими. За звичай це буває саме в липні й серпні. І навпаки - найхолоднішими місяцями є січень та лютий, хоча найменьший відсоток сонячної енергії спостерігається у грудні.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  План.

1. Негативні наслідки діяльності людини: смоги, кислотні дощі, озонові дири,порошковий та парниковий ефекти.
2. Екологічна криза в Україні.
3. Основні фактори виробничого середовища.
4. Об'єктивні та суб'єктивні заходи захисту людей на виробництві та у побуті.
5. Електро та пожежо - небезпека у виробництві та у побуті.

Найбільшої шкоди навколишньому середовищу, безумовно завдає саме людина. Так бурхливий розвиток промисловості а також НТР сприяють підвищенню викиду в атмосферу різноманітних шкідливих речовин: важких металів, продуктів напіврозпаду радіоактивних речовин, твердих часток, підвищення загальної температури навколишнього середовища...
Все це не може не позначитися на загальному екологічному тлі. Наприклад, такий важкий метал, як свинець, що міститься в вихлопах (продуктах згоряння палива) автомобілів, дуже згубно впливає на людський організм і викликає: нервозності, уповільнення розвитку, захворювання дихальних шляхів, а в високих концентаціях - токсикодермію, гостру інтоксикацію, і смерть.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ОЗОН ТА ЖИТТЯ

Надзвичайну важливість не тільки для історичної геології, а й для сучасної людини має питання про співвдношення життя та озона, що є в атмосфері. Можна вважати, що життя — рослинний та тваринний світ — зміг розвинутися на Землі тільки тогді, коли виник достатньо потужний «озоновий щит», що захищає її від ультрафіолетової радіації Солнця. Зрозуміло, що процей щит ми маємо піклуватися і зараз.
Хоча вік Землі оцінено зараз доволі точно - біля 4,5-10 9 років,про первинну атмосферу Землі нам відомо дуже мало. Якщо Земля виникла з космічного протопланстної хмари, у складі якої знаходився у великій пропорції во¬день, то цей водень було досить рано загублено Землею. Геологи вважають, що відома нам атмосфера Землі вторинна та утворилася з вулканічних газів або вивільнена з геоло-гічних порід. В цих газах не було вільного кисню (так його майже немає в атмосферах інших планет). Така вулканічна атмосфера Землі складалася тоді, біля 109 років тому, мабуть, тільки з Н2, НОH, N2 та СО2. Тоді на Землі майже не було життя. Ультрафіолетова радіація з довжи¬ною хвилі меньш ніж 307 нм могла знищити ДНК живих клітин (краще сказати, зашкоджувати їх розмноженню, якщо б вони виникли). Тільки потужній шар води міг захис¬тити живу речовину від радіації. Поздніше в атмосфері зявився кисень, а з нього виник захисний шар озону.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Вступ Будь-яке технічне досягнення, яким би цінним воно не було в науковому розумінні, не має сенсу, якщо воно не має практичного застосування. Незважаючи на те, що з моменту запуску першого космічного апарата пройшло вже більш ніж 40 років, багато хто все ще сприймає їх як невиправдану витрату грошей, мов, військовим мало місця на Землі, а погоду можна передбачати і без відповідних супутників. Даний текст має на меті охреслити основні шляхи використання космічної техніки, виключаючи військові та кліматологічні, зокрема використання космічних методів еколгічного картування. Вияв меж мiст та їх змiн. Космiчнi фотознiмки, багатоелементнi ПЗС-знiмки високої якостi, а в окремих випадках сканернi знiмки в комплексi з матерiалами аерофотозйомок дозволяють вирiшувати багато завдань вивчення та карторафування мiст: виробничо-функцiональнi, планувальнi, iнженерно-будiвельнi, еколого-географiчнi, санiтарно-гiгiєнiчнi, проблеми розсiлення. Помiтно збiльшується можливiсть дешифрування населених пунктiв на зимових знiмках. Завдяки оперативностi надходження космiчну iнформацiю почали використовувати в першу чергу для вивчення динамiки мiських територiй, що швидко змiнюються, вияву тенденцiй утворення агломерацiй.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Міжнародно-правові акти по запобіганню
забруднення моря.
Забруднення грунту, повітря, води, які утворюють біосферу нашої планети всього за декілька десятиріч досягнуто таких масштабів, що нерідко можна зустріти доволі песимістичні прогнози стосовно майбутнього людства у зв’язку з деградацією навколишнього середовища. Ще в 1969 р. в докладі Генерального секретаря ООН Економічній та соціальній раді було відзначено, що “в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу, яка загрожує в однаковій мірі як розвинутим, так і нерозвинутим країнами, - криза середовища, що оточує людину”. Стає очевидним, що при розвитку існуючих тенденцій життя надалі буде поставлене під загрозу.
Практично всі країни світу в тій чи іншій мірі вже зіштовхнулися з проблемою навколишнього середовища і намагаються її вирішити на національному рівні. Проте жодна країна, яких би дієвих заходів в цьому напрямку вона не вживала, не може почувати себе в безпеці, доки не буде задовільним чином вирішене питання захисту середовища тих районів, які знаходяться в загальному користуванні всіх країн та народів. В першу чергу це стосується Світового океану – не лише транспортної артерії загальносвітового значення, не лише “скарбниці” живих та мінеральних ресурсів, але і основного компоненту біосфери Землі.
Не дивлячись на те, що в своїй основі проблема захисту і збереження Світового океану, як і навколишнього середовища в цілому, відноситься до області природничих наук, важливе значення в її вирішенні належить правовому регулюванню. Справа в тому, що Світовий океан має доволі складну, якщо можна так висловитися “правову структуру” – правовий режим окремих його частин далеко не однаковий. Тому лише погодження дії держав по запобіганню забрудненню морського середовища, яке прямо чи побічно спричинюється наростаючим інтенсивним використанням просторів та ресурсів Світового океану та іншою діяльністю людини, можуть призвести до задовільних результатів. А це вже сфера дії міжнародного права.*
Наша країна багато років послідовно і наполегливо виступає за об’єднання зусиль держав в справі захисту Світового океану від забруднення, в тому числі і шляхом створення та використання необхідних для цього міжнародних правових засобів. Цю лінію політики України легко можна простежити, починаючи з таких значних політичних кроків, як ініціатива у прийнятті ХХХVІ сесією Генеральної Асамблеї ООН резолюції “Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для нинішнього та майбутніх поколінь”, аж до постійної роботи українських представників в найрізноманітніших робочих органах Міжнародної морської організації (ІМО), програми ООН з питань захисту навколишнього середовища (ЮНЕП) та інших міжнародних організацій та кооперацій. Значна частина роботи була здійснена ще в часи перебування України у складі Союзу РСР, коли вона мала право окремого голосу в ООН паралельно із Радянським Союзом.
Вищесказане пояснює, чому дослідження сучасного міжнародно-правового режиму захисту морського середовища від забруднення, його генезис та перспектив розвитку, становить значний інтерес.
Розвиток міжнародно-правового режиму захисту морів та океанів від забруднення йшов двома шляхами.
В кінці 60-х і в 70-х роках в надзвичайно короткі терміни розробляєт ься і приймається, а згодом вступає в силу цілий ряд масштабних міжнародних угод в цій галузі. В їхньому числі такі важливі міжнародні договори універсального характеру, як Міжнародна конвенція про запобігання забрудненню із судень. 1973 р. із протоколом, який змінює її, від 1978 р. (МАРПОЛ 1973/1978/, Конвенція про запобігання забруднення моря в результаті захоронення відходів та інших матеріалів 1972 р., Конвенція про втручання у відкритому морі на випадок аварій, які загрожують забрудненням нафтою 1969 р. Конвенція про цивільну відповідальність за збитки, від забруднення нафтою та ін. В ці ж роки приймається ряд регіональних міжнародних угод про запобігання забрудненню окремих морських басейнів Балтійського моря (Конвенція по захисту морського середовища району Балтійського моря, прийнята в Хельсінкі в 1974 р.), Середземного моря (Конвенція по захисту Середземного моря від забруднення, прийнята в Барселоні в 1976 р.), Перської затоки (Кувейтська регіональна конвенція про співробітництво в галузі захисту морського середовища від забруднення, прийнята в 1978 р.), а також деякі інші угоди.
Проте універсальні угоди стосуються лише забруднення морів із суден та внаслідок захоронення відходів. Вони не зачіпають одне з головних джерел забруднення морського середовища – забруднення його із суші, а також забруднення, яке є результатом робіт на континентальному шельфі, із атмосфери і т.д. Регіональні договори, хоча вони головним чином також регламентують забруднення моря із суден і в результаті захоронення відходів, містять окремі норми про запобігання його забрудненню з інших джерел. Проте в силу саме свого характеру регіональні договори поширюються лише на окремі морські регіони, які становлять незначну частину Світового океану.
Якщо поглянути на створену цими всіма договорами картину міжнародно-правового регулювання захисту Світового океану від забруднення в цілому, то одразу кидається у вічі її фрагментарний, мозаїчний характер, зусилля в ній окремих деталей та відсутність рис, які об’єднують ці всі деталі. Бурхливе – протягом якихось 8-9 років – становлення нової області міжнародного морського права, права захисту морського середовища, не призвело до створення системи міжнародно-правових норм, об’єднаних спільними принципами та спільними положеннями.
Проте поруч з цим майже в той самий період (1973-1982 рр.) проходить робота ІІІ Конференції ООН з морського права, яка завершується створенням системи кодифікованих універсальних норм міжнародного морського права, які утворюють як би “парасольку” над усіма іншими міжнародними договірними нормами в цій галузі. Прийнята конференцією Конвенція ООН з морського права в тій її частині, яка присвячена захисту і збереженню морського середовища, містить єдину систему норм, які повинні діяти в цій області. Ці норми, хоча і не співпадають за ступенем деталізації, дуже різні з точки зору їх досконалості та якості, разом з тим в своїй сукупності регламентують запобігання забруднення морського середовища із усіх можливих джерел, причому сфера їх дії не обмежена якими-небудь окремими географічними регіонами.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЛЮДИНА І БІОСФЕРА.
Тема: Біосфера та її межі.
Поняття “біосфера” (від грец. Біос - життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу, як особливу частину Землі, населену живими організмами створив український учений В.І. Вернадський, хоча на його думку, вперше до цієї ідеї наблизився французький біолог Ж.-Б. Ламарк.
Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами, займаючи верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери (мал. 1). Це сукупність усіх біогеоценозів землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

Вчення В.І. Вернадського про неосферу.
Людина, як частина природи повинна підпорядковуватись її законам, а не намагатись їх змінити (ойкуменічний світогляд).
В.І. Вернадський ще в першій половині ХХ сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться в неосферу (термін запропонував у 1927 році французький вчений Е. Леруа та П.Т. де Шерден). Спочатку В.І. Вернадський розглядав неосферу (від грецького ноос - розум) як особливу “розумову” оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов до висновку, що неосфера – це неповний стан біосфери, за якою розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку. Зокрема він зазначав, що біосфера переходить в новий етап – неосферу під впливом наукової думки і людської праці. Людство все більше відрізняється від інших компонентів біосфери, як нова небувала біогенна геологічна сила. Завдяки своїй науковій думці втілений у технічних досягненнях, людина освоює ті частини біосфери, куди вона раніше не проникала.
Для ноосфери, як нового якісного етапів розвитку біосфери, характерний тісний зв‘язок законів природи і соціально-економічних чинників суспільства, основний на наукову обґрунтованому раціональному використанні природних ресурсів, яке передбачає відновлюваність кругообігу речовин та потоку енергії. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер людського життя. До вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позиції екологічного мислення, тобто збереження і поліпшення стану природного середовища.
Отже, ноосфера – це якісно нова форма організації біосфери, яка формується в наслідок її взаємодії із людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи і людини.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Лісовідновлення в лісовому фонді по регіонах
Регіон
Україна
Автономна Республіка Крим
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
м . Київ
м . Севастополь

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  План
1. Вступ
2. Проблема крізь століття
3. Екогеологія
4. Сучасний стан проблеми
5. Типи промислового виробництва
6. Енергетика
7. Перспективи використання енергоресурсів
8. Екологічне обмеження розвитку різних видів енергетики
9. Альтернативні джерела енергії – вихід зі складної ситуації
10. Геологічні проблеми на Україні
11. Експлуатація залізорудних родовищ
12. Відторгнення родючих земель під гірничі відводи
13. Запилення і загазованість повітряного басейну
14. Науково технічний процес та екологія
15. Конфліктні ситуації промислового природокористування
16. Висновок
17. Використана література
Вступ
Протягом тисячоліть існування людина намагаючись вижити, борючись за своє життя, була вимушена використовувати ресурси планети. На початку це явище носило лише локальний характер, і природа цілком могла забезпечити потреби людини. Але в процесі еволюції людина ставала більш цивілізованою і потреби її зростали. Людина задовольняючи свої потреби почала планомірну розробку земних багатств. Непомітно для людства ця проблема переросла у світові масштаби, і наслідки її відобразились на “здоров’ї планети”. З часом проста геологічна діяльність зростала і вже простий видобуток і обробка ресурсів змінилася великими міжгалузевими комплексами. Тому говорячи в середні віки про екологічні аспекти геологічної діяльності людини ми могли тільки сказати який негативний вплив спричиняє процес амальгамації довкіллю, тобто забруднення носили локальний характер і були незначними. Але вже тоді люди почали задумуватися над цією проблемою. В наш час коли ми розглядаємо екологічні аспекти цієї діяльності, ми мусимо визнати, що це вже не тільки просте аерозольне забруднення довкілля пилом – це крупномасштабне, в рамках всієї планети забруднення промисловими екосистемами геосфер Землі. Щоб правильно оцінити дану ситуацію ми маємо розглядати не тільки добування, але й переробку, використання ресурсів та захоронення їх відходів. Нині ця проблема має світові масштаби, охоплює велику кількість галузей промисловості і тому потребує негайного комплексного вирішення на міжнародному рівні.
Проблема крізь століття
Взаємодія людини з геологічним середовищем – проблема не нова і своїм корінням вона йде від кам’яного віку, коли печери почали використовуватись первісними людьми як житло, а одним з перших знаряддям праці була кам’яна сокира. Цим вичерпувалось використання літосфери, і тільки катастрофічні геологічні процеси відігравали негативну роль у розвитку людської популяції. Визначаючими в взаємодії були природні, в тому числі і геологічні, фактори, а людина вимушена була присовуватись до них, маючи повну свободу для міграції і вибору місця існування. Ліміту геологічного простору як такого не існувало.
В наступні століття в процесі еволюційного розвитку людина розселились по всій планеті за виключенням полярних частин та високогірй. Відбувався процес концентрації населення в міських поселеннях і взаємодія людини з середовищем існування стала більш тісною, набуваючи рис своєрідного “партнерства” без істотної зміни екологічних функцій літосфери та інших географічних оболонок Землі. Але вже тоді почали проявлятися перші симптоми екологічних криз. Філософи Стародавньої Греції і Китаю ще до настання нової ери призивали до життя у злагоді з природою. Відносну гармонію того періоду порушували тільки повені, землетруси та виверження вулканів (загибель Помпеї).

Читати далі   Написати відгук/Голосувати