Главная » Файлы » Для учня/студента | [ Добавить материал ] |
В разделе материалов: 3261 Показано материалов: 2891-2900 |
Страницы: « Попередні 1 2 ... 288 289 290 291 292 ... 326 327 Наступні » |
З дісципліни “Основи економічної теорії” Тема: “Введення в курс “Основи економічної теорії”
Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії.
Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на ушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430—355 рр. до н. е.), Платона (427—347 рр. .о н. є.), Аристотеля (384—322 рр. до н. е.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого часу з’ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) —так називалася праця видатного мислителя стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обгрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.
Види і типи конкуреції
Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинуто¬го товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів вироб-ництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органі¬зації виробництва і систем заробітної плати тощо.
Дія інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, внаслідок чого конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму.
Позитивна економіка
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ
Центральний банк як головний орган державного регулювання економіки в межах своїх повноважень здійснює комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей монетарної політики, що, як пра¬вило, однакові в переважній більшості країн. Оскільки центральний банк не обслуговує безпосередньо суб'єктів господарювання, мож¬ливості його впливу на економічні процеси та грошовий обіг знач¬ною мірою зумовлюються взаємодією з комерційними банками, де¬позитно-позичкові операції яких є головним джерелом емісії і виз¬начають обсяг та структуру грошової маси. Тому механізм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку передбачає насам¬перед вплив на кредитну діяльність комерційних банків. Усі методи та¬кого впливу поділяються на загальні й селективні (вибіркові). Загальні методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок у цілому, а селективні уможливлюють регулювання окремих видів кре¬дитної діяльності комерційних банків.
До загальних методів реалізації грошово-кредитної політики на¬лежать:
1) політика облікової ставки;
2) операції на відкритому ринку;
3) зміна норм обов'язкових резервів.
Грошова маса - сукупність усіх коштів
У структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої ставляться кошти, що реально обслуговують господарський обіг, і пасивна частина, що включає грошові накопичення, залишки на рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими засобами. Особливе місце в структурі грошової маси займають так називані «квазігроші» (від латинського «quasi» - начебто, майже), тобто кошти на термінових рахунках, ощадних вкладах, у депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів, що вкладають кошти тільки в короткострокові грошові зобов'язання.
Сукупність готівки (металеві гроші і банкноти) і грошей для безготівкових розрахунків у центральному банку (безтермінові вклади) складають гроші центрального банки. Їх називають монетарною або грошовою базою, тому що вони визначають сумарну грошову масу в народному господарстві.
Корпорація (акціонерне товариство)
Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці.
Введення.
Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці.
1. Виникнення і сутність монополій.
2. Форми і види монополій
Антимонопольна політика на сучасному етапі.
1. Антимонопольне законодавство.
2. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.
Антимонопольна практика в ринковій економіці Заходу, можливість використання її досвіду в умовах України.
1. Аналіз використання антимонопольної політики й антимонопольне законодавство США і країн Західної Європи і можливість їх використання на Україні.
Висновок.
Список літератури.
ВСЕСВІТНІЙ ПОШТОВИЙ СОЮЗ
1. Вступ.
2. Історія заснування Всесвітнього Поштового Союзу (ВПС).
3. Організація Союзу.
а. Головні документи.
б. Членство в Союзі.
в. Органи ВПС.
д. Мова.
е. Обмежені союзи.
4. Основні програми діяльності ВПС.
а. ВПС, як спеціалізована установа ООН.
б. Співробітництво заради покращення поштових послуг.
в. Якість обслуговування.
г. Технології.
д. Філателія.
е. Безпека.
ж. Приділення більше уваги клієнтові та розвиток ринку.
Всесвітній Поштовий Союз (Universal Postal Union).
Штаб-квартира: Берн, Швейцарія.
Всесвітній Поштовий Союз (ВПС) є спеціалізованою установою ООН. Метою його діяльності є організація та поліпшення поштової служби в усьому світі та забезпечення міжнародного співробітництва в цій сфері. Головними принципами діяльності Союза є наступні:
1. Формування єдиної поштової території.
2. Уніфікація поштовах тарифів та одиниць ваги.
3. Гарантія свободи транзиту.
4. Врегулювання спорів шляхом арбітражу.
5. Встановлення центральної установи, Міжнародного Бюро, утримання якої фінансується всіма країнами-членами.
6. Періодичні збори Конгресу.
7. Сприяння розвитку міжнародних поштових послуг та поштова технічна допомога країнам-членам ВПС.
ВПС об’єднує країни-члени в єдину поштову територію з фіксованими міжнародними поштовими тарифами. Кожен його член погоджується передавати пошту інших країн найкращими з доступних засобів. Україна є членом Всесвітнього Поштового Союзу.
.
Шляхи інтеграції Украіни у світовий простір
Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформа- цією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілі-
зації третього тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах сус- пільства .Світові проблеми обговорюються вивчаються й вирішу-
ютсья певною мірою в Організації Об`єднаних Націй та її підроз-ділах,регіональні питання -у межах сучасних інтеграційних об`єд-
нань ,економіка окремих країн - державними та іншими установа- ми ,науково-дослідними інституціями . За такого великого розма-
їття неабиякого значення набувають наукове узагальнення , син-
тез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій
економіки України .
Економічне вчення А. Сміта
Народився А. Сміт у шотландському місті Керколді в родині митного чи-новника. Навчався в університетах Глазго і Оксфорді, де вивчав філософію, літературу, історію, фізику, математику. В 1751 р. був обраний професором університету в Глазго і згодом очолив там кафедру моральної філософії. В 1764 р. Сміт залишає університет і стає вихователем англійського герцога Баклю, з яким подорожує протягом трьох років. Перебуваючи у Франції, Сміт знайомиться з енциклопедистами і фізіократами. Повернувшись до Англії, він оселився в- рідному місті Кірколді, де працює над своєю книгою «Дослідження про причини і природу багатства народів». Вона була опублікована в 1776 р. і принесла Сміту світову славу. Його стали називати шотландським мудрецем, творцем нової науки — політичної економії. Останні роки свого життя Сміт працював митним комісаром Шотландії.
Наоліюючи філософів-просвітителів, які за вихідний пункт своєї системи брали «соціальну людину», Сміт ставить перед собою наукове завдання її ком-плексного дослідження. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В «Багатстві народів» Сміт досліджує «людину економічну». Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи.