Корoткий опис:  ТРАГІЧНЕ І КОМІЧНЕ В ОБРАЗІ ДОН КІХОТА
(За романом М. де Сервантеса «Дон Кіхот»)
Лицарі минулого… Вони бентежать душі жіночої половини су
спільства уже протягом кількох століть. Чи, може, то живе в наших ду
шах туга за незнаною минувшиною, чи не вистачає сили і мужності в на
ших сучасниках. Юнакам же в обрисах попередніх епох увижаються
лицарські турніри і славні звитяги.
А славнозвісні кодекси честі! Чи й справді дотримувались їх воїни
минулого, чи це тільки вигадка? Навіть якщо вигадка, то така, яку варто
наслідувати. Недаремно ж епоху Відродження називають епохою титанів.
Одним із них був бідний ґідальго Міґель Сервантес, який увіковічив себе
багатством душі свого героя — лицаря сумного образу — Дон Кіхота.
Ми майже нічого не знаємо про Дон Кіхота, крім того, що його майно
складається з успадкованого давнього щита, списа, худої коняки та мис
ливського собаки. Як дворянин він має змогу бувати на полюванні. Ми
дізнаємося, що героєві близько п’ятдесяти років, але не знаємо, звідки він
родом, хто його батьки, чим займався досі. Але на наших очах герой пе
ревтілюється у безрозсудного лицаря.
Начитавшись лицарських романів, Алонсо Кіхано уявив себе одним
із них, назвавшись Дон Кіхотом. Але йому до вподоби не лише лицарські
пригоди, а висока мета боротьби зі злом. І тоді він намагається підкори
ти своїй вигадці повсякденність. Світ реальний витісняється світом фан
тастичним. У його уяві кобила стає бойовим конем, а сам він — бідний
дворянин — мандрівним лицарем, захисником знедолених.
Перша пригода Дон Кіхота виглядає дуже комічною, коли він веде
бій з вітряками, вбачаючи в них велетнів. Іноді цей дорослий чоловік
здається дитиною в своєму розумінні дійсності. Він вірить у людську
порядність там, де її немає. В епізоді з побитим хлопчикомпастушком
Дон Кіхот, як і хлопчик, виглядає трагічним. Хлопчик — від побоїв бага
тія, який не платить йому грошей за роботу, Дон Кіхот — від своєї сліпої
віри в людину.
Смішним виявляється і героїзм лицаря, адже господар постоялого
двору не потребує покарання своїх образників, він вимагає від Дон Кіхо
та грошей за ночівлю.
Під час протиставлення автором Дон Кіхота дону Дієго виявляються
високі пориви одного і дрібне благополуччя іншого.
І хоча поєдинок із левом теж виглядає комічно, герой постає перед
нами людиною дуже сміливою, проте він живе у фантастичному вигада
ному світі.
Кульмінаційним моментом зіткнення його з дійсністю стає пере
бування у герцогському замку. Вельможі зрозуміли безумство Дон
Кіхота, як розуміли його всі, крім хіба що Санчо Панси та розбійника
Роне Гинарі, які не завдавали йому ні морального, ні фізичного болю.
А освічені і витончені вельможі знущаються з лицаря. У словесних по
єдинках і лицар, і зброєносець виходять переможцями, але підлість па
нівного класу таки перемогла. Герцог і герцогиня виставили гостей
блазнями, а згодом завдали і фізичного болю, нацькувавши роз’яре
них кішок, і побили.
Але розчарування лицаря з’явилося значно пізніше, навіть не тоді,
коли він зрозумів, що не може звільнитися від чар своєї Дульсінеї, а тоді,
коли зрозумів, що люди не боряться зі злом (це видно і в епізодах із
вигнанням народу морисків) і не намагаються його викорінити.
Дон Кіхот помирає, але його благородні пориви залишаються жити
в віках. А ще залишається з нами його добра мудрість:
«Свобода, Санчо, є однією з найдорожчих щедрот, які небо вили
ває на людей; з нею не можуть рівнятися ніякі скарби… Заради свобо
ди, так само, як і заради честі, можна і треба ризикувати життям, і, на
впаки, неволя є найбільшим з нещасть, які тільки можуть трапитися
з людиною».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ТРАГЕДІЯ І ТОРЖЕСТВО КОХАННЯ
(За трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»)
Від часу створення трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» мину
ло не одне століття, але до цього часу глядачі хвилюються, стежачи за
долею закоханих із Верони, а актори, що отримали роль у трагедії, сприй
мають це як найяскравішу подію у своєму творчому житті.
«Ромео і Джульєтта» (1595) належить до першого етапу творчості ви
датного драматурга, коли письменник створює в основному ліричні ко
медії. У двох же трагедіях (друга, крім названої,— «Юлій Цезар»), незва
жаючи на велику кількість похмурих сцен, перемагає все ж світла основа,
перемогу святкують честь і справедливість.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ПОЕМИ Ш. РУСТАВЕЛІ
«ВИТЯЗЬ В ТИГРОВІЙ ШКУРІ»
Поема Шота Руставелі «Витязь в тигровій шкурі» — найвидатніша па
м’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають,
що вона була створена наприкінці ХІІ — початку ХІІІ століття за часів
правління цариці Тамари, «золотого періоду» в історії Грузії. Поема відби
ває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гума
ністичним пафосом.
Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. Цар Аравії Ро
стеван — у похилому віці, та він не має спадкоємця. На престол він ста
вить свою дочку, розумну і гарну Тінатін, яка кохає славного лицаряпол
ководця Автанділа. Одного разу Автанділ і Ростеван під час полювання
зустріли витязя у тигровій шкурі, вони спробували заговорити з ним, та
даремно, витязь безслідно зник. Смуток таємничого лицаря не дає спо
кою Ростевану, і Тінатін, щоб заспокоїти батька, доручає своєму обран
цю Автанділу розкрити таємницю витязя. Автанділ охоче погоджується
виконати доручення цариці. Пошуки тривають довго, і нарешті у гірській
печері він знаходить загадкового витязя на ім’я Таріел, який розповідає
свою сумну історію. Таріел — нащадок царського роду, воєначальник
індійського царя, палко закоханий у царівну НестанДаріджан. Доля не
сприяла закоханим: цар вирішив віддати НестанДаріджан заміж за хо
резмського царевича, ще й оголошує його своїм спадкоємцем. Таріел обу
рюється, він не тільки кохає царівну, а й має право на царську спадщину.
Нестан умовляє Таріела вбити суперника й захопити владу, її звинувачу
ють у зраді і в коханні до зрадника та суворо карають: після жорстоких
побоїв царівну таємно вивозять з Індії. Таріел кидається на пошуки ко
ханої, та марно. Втративши будьяку надію, він залишає рідну країну, сам
себе прирікає до самотності й оселяється у печері, де його і знаходить
Автанділ. Вони стають побратимами і разом вирушають на пошуки Нестан–
Даріджан. Герої знаходять царівну у недоступній фортеці, визволяють її і по
вертаються у рідні краї. Дві закоханих пари грають весілля в один день.
Середньовічний автор вибирає для свого епосу не історичну подію,
а приватне життя героїв, тим підкреслюючи важливість звичайних людсь
ких стосунків, що було нехарактерним для героїчного епосу Середньові
ччя. Саме в цьому насамперед і виявився гуманізм автора.
Руставелі змальовує героїв, що попри всі перешкоди домагаються сво
го щастя. І читач усвідомлює думку автора — людина може здолати все,
що заважає їй на шляху до особистого щастя. Автанділ і Таріел сприйма
ються як уособлення вірності, відваги, мужності. А жіночі образи вража
ють цілісністю характерів, здатністю до самопожертви заради щастя інших.
У середньовічній літературі не багато творів, в яких би внутрішній світ,
переживання героїв займали таке важливе місце, як в поемі «Витязь в тиг
ровій шкурі». Розкриття психології героя було недоступним літературі того
часу, і Руставелі на цьому шляху випередив багатьох своїх сучасників.
Поема торкнулася ще однієї проблеми, яка знайшла своє рішення
у світовій літературі лише через кілька століть,— рівноправ’я жінки і чоловіка.
Усе це і наповнює поему гуманістичним пафосом, вірою середньовіч
ного поета в можливості людини, в її право на щастя. Ці загальнолюдські
цінності близькі і сучасному читачеві.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НАД КИМ І ЧИМ СМІЄТЬСЯ
А. П. ЧЕХОВ У СВОЇХ ОПОВІДАННЯХ?
Видатний російський письменник і драматург А. П. Чехов — автор ба
гатьох сатиричних і гумористичних оповідань, про які можна сказати
«такі смішні сумні історії». У них він висміював такі людські вади, як ли
цемірство, рабське поклоніння, підлещування до начальства, грубість, нео
свіченість, нахабство, відсутність почуття власної гідності.
Так, поліцейський наглядач Очумєлов, головний герой оповідання
А. П. Чехова «Хамелеон» — втілення готовності принижуватися перед
сильнішими й владнішими. І він, і городовий Хрюкін, і натовп обивателів
змінюють свою поведінку залежно від обставин, захищаючи потерпіло
го, коли думають, що собака когось із простих людей, і засуджують та
висміюють, дізнавшись, що песик «генеральський».
Поліцейський наглядач до того ж грубий та неосвічений. Про це
свідчить його мова: «Чому тут? Це ти навіщо палець?.. Хто кричав?» Він
займається ще й здирництвом («За ним ступає рудий городовий з реше
том, вщерть повним конфіскованого аґрусу»).
В оповіданні «Товстий і тонкий» змальовується випадкова зустріч на
вокзалі двох друзів дитинства. Нікчемний чиновник, «тонкий» Порфирій,
як тільки дізнався, що його давній гімназійний товариш дослужився до
таємного радника, починає принижуватися перед ним так, що того аж
«занудило». Подібним чином поводяться і члени родини «тонкого» —
дружина та син.
Оповідання Антона Павловича Чехова дуже короткі, але місткі. Пись
менник уміє коротким епізодом, влучним словом змалювати широку кар
тину життя. Причому, він сам висновків не робить, не втручається з ко
ментарями, але читачі добре розуміють, який негідний має вигляд
людинахамелеон, підлабузник та лицемір.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СПІВІСНУВАННЯ РОМАНТИЧНОГО Й ОБИВАТЕЛЬСЬКОГО
У ПОВІСТІ О. С. ГРІНА «ПУРПУРОВІ ВІТРИЛА»
Сьогоднішнє життя не балує нас романтикою, чимось піднесеним. Ми
задихаємося й нікчемніємо у буденних турботах і, раптом усвідомлюючи
це, підводимо очі до неба й немовби підносимося. Але вистачає нас нена
довго: буденщина має властивість затягувати. І все рідше й рідше задив
ляєшся в блакитну височінь чи на яскраві зірки. І доводиться самого себе
струсити, інакше ризикуєш остаточно потонути в побуті й повсякденних
турботах. Своєрідним допінгом, який, на мою думку, має освіжаючу дію,
є грінівські книги, грінівські образи, коли в суєті суєт відкриваєш «Бегу
щую по волнам», «Блистающий мир», «Пурпурові вітрила» — і потопаєш
у них, як у морі, як у сонячному світлі. Перечитаємо «Пурпурові вітрила»...

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  РАДІСТЬ ПО)ДИТЯЧОМУ ДИВИТИСЯ НА СВІТ...
(За оповіданням Г. Веллса «Чарівна крамниця»)
Герберт Веллс — видатний англійський письменник, автор багатьох
романів, оповідань. Кілька поколінь читачів захоплюються його фантас
тичними творами. Веллсуписьменнику не бракувало уяви. Ще на по
чатку ХХ століття Веллс передбачив величезні можливості, пов’язані
з відкриттям космосу, міжпланетними подорожами.
Про радість відкриття світу, незбагненну силу людської уяви розпо
відає оповідання «Чарівна крамниця».
В образах батька і сина письменник уособлює два різні світогляди.
Перший, батьків, — це світогляд «поважної, дорослої» людини. Він відзна
чається виваженим критичним поглядом на речі, прагненням усьому дати
логічне пояснення. Але людина з таким, позбавленим уяви, світоглядом
опиняється в глухому куті, коли не може логічно розтлумачити явище.
Тоді їй не залишається нічого іншого, як відмахнутися від незвичайного,
зробити вигляд, що його взагалі не існує. Інший світогляд представляє
дитина. Вона багато чого ще не знає, але вона радо і щиро сприймає нове.
Її фантазія допомагає зазирнути за межі відомого, розширити свої уяв
лення про світ. Ця здатність подитячому подивитися на світ може пода
рувати чимало радості і задоволення. Письменник не протиставляє «ди
тячий» і «дорослий» світогляди, віддаючи якомусь із них перевагу, він
лише показує, як обкрадає себе людина, коли вона неспроможна вірити
у прекрасні дива.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПАТРІОТИЗМ БАЛАДИ Р. Л. СТІВЕНСОНА «ВЕРЕСКОВИЙ МЕД»
Відомий англійський письменник Роберт Льюїс Стівенсон дуже лю
бив поезію, особливо балади. У них він прославляв своїх героїв за
сміливість, чесність, патріотизм, благородство, любов до Батьківщини.
Поет захоплюється природою рідного краю, поетизує її.
У баладі «Вересковий мед» на прекрасний край «квіту червоного»
напав жорстокий шотландський володар і знищив усіх його мешканців —
пиктів. А славилися ті люди своїм умінням варити «трунок, за мед со
лодший, міцніший, аніж вино». Королеві захотілося спробувати того
верескового напою, але батько й син, які випадково залишилися живими,
не захотіли видати секрет його приготування.
Мужні броварі вирішили, що краще загинути, ніж розповісти таєм
ницю. Не такий то й важливий був той секрет, але це єдина можливість
у старого помститися ворогам за разорений край і вбитих співвітчизників.
Останній пикт пожертвував навіть життям сина заради цього.
Балада «Вересковий мед» прославляє людську мужність і гідність, пат
ріотизм і здатність до самопожертви заради ідеалів, любові до вітчизни.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОСТАПА ТА АНДРІЯ
(За повістю М. Гоголя «Тарас Бульба»)
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Буль
ба». Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській
академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів
кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двад
цять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був
суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: «За обра
зу не подивлюся і не зважу ні на кого».
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим
до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайо
мився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ТАРАС БУЛЬБА — НАРОДНИЙ ГЕРОЙ
(За однойменною повістю М. Гоголя)
Тарас Бульба — головний герой однойменної повісті М. Гоголя. Це
запорізький полковник, що втілив у собі кращі риси українського козац
тва. Відомий російський критик писав: «Що таке Тарас Бульба? Герой,
представник життя цілого народу, цілого політичного суспільства у відо
му епоху життя».
Тарас Бульба — мужній та відважний воїн, який уславив себе у бага
тьох боях. «Немає у нас нікого, що рівний йому в доблесті». Найсвятіша
для нього справа — оборона віри та вітчизни. Цьому він присвятив усе
життя, в такому ж дусі виховував і синів. Часто він був до них надто су
ворий, не показував глибоко прихованої батьківської любові. Але потай
ки милувався Остапом («О! та це буде з часом добрий полковник!»). І про
Андрія думав: «І це добрий — враг би не взяв його! — вояка! Не Остап,
але добрий, добрий також вояка!» Коли ж Андрій зрадив козаків заради
прекрасної полячки, батько власноручно його вбив. Неймовірними зу
силлями Тарас Бульба пробирається до Варшави і підтримує Остапа в йо
го останню найтяжчу хвилину.
Відважним, досвідченим командиром виявляє себе Тарас, коли його
обрали наказним отаманом. Найперше для нього — вірність вірі, вітчизні
і громаді. Це видно не тільки з його знаменитої промови про товариство
і бойове братство, а і вчинків. І в останню свою хвилину він намагається
допомогти товаришам.
Тарас Бульба — безкомпромісний, нещадний до ворогів, бо глибоко
прийняв до серця кривди народні (ксьондзи у свої таратайки «...запряга
ють уже не коней, а просто православних християн», а «гетьман, за
смажений у мідному бику, лежить у Варшаві»).
Отже, Тарас Бульба — народний герой, що втілив у собі кращі риси
запорізького козацтва, силу і волелюбність українського народу.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ТАРАС БУЛЬБА — НАРОДНИЙ ГЕРОЙ
(За однойменною повістю М. Гоголя)
Тарас Бульба — головний герой однойменної повісті М. Гоголя. Це
запорізький полковник, що втілив у собі кращі риси українського козац
тва. Відомий російський критик писав: «Що таке Тарас Бульба? Герой,
представник життя цілого народу, цілого політичного суспільства у відо
му епоху життя».
Тарас Бульба — мужній та відважний воїн, який уславив себе у бага
тьох боях. «Немає у нас нікого, що рівний йому в доблесті». Найсвятіша
для нього справа — оборона віри та вітчизни. Цьому він присвятив усе
життя, в такому ж дусі виховував і синів. Часто він був до них надто су
ворий, не показував глибоко прихованої батьківської любові. Але потай
ки милувався Остапом («О! та це буде з часом добрий полковник!»). І про
Андрія думав: «І це добрий — враг би не взяв його! — вояка! Не Остап,
але добрий, добрий також вояка!» Коли ж Андрій зрадив козаків заради
прекрасної полячки, батько власноручно його вбив. Неймовірними зу
силлями Тарас Бульба пробирається до Варшави і підтримує Остапа в йо
го останню найтяжчу хвилину.
Відважним, досвідченим командиром виявляє себе Тарас, коли його
обрали наказним отаманом. Найперше для нього — вірність вірі, вітчизні
і громаді. Це видно не тільки з його знаменитої промови про товариство
і бойове братство, а і вчинків. І в останню свою хвилину він намагається
допомогти товаришам.
Тарас Бульба — безкомпромісний, нещадний до ворогів, бо глибоко
прийняв до серця кривди народні (ксьондзи у свої таратайки «...запряга
ють уже не коней, а просто православних християн», а «гетьман, за
смажений у мідному бику, лежить у Варшаві»).
Отже, Тарас Бульба — народний герой, що втілив у собі кращі риси
запорізького козацтва, силу і волелюбність українського народу.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати