Корoткий опис:  СУТЬ ПРОТИСТОЯННЯ ФАУСТА І МЕФІСТОФЕЛЯ
У ТРАГЕДІЇ Й. В. ҐЕТЕ «ФАУСТ»
Творчість Йоганна Вольфганга Ґете — найвище досягнення світової
літератури Просвітництва, своєрідний підсумок усього, що було
створено «віком розуму», а «Фауст» — найвище досягнення самого письмен
ника. Його часто називають поетичним заповітом письменника людству.
В основу сюжету покладено старовинну легенду про вченого, що
уклав угоду з дияволом, але Ґете суттєво переробляє сюжет, ставить пи
тання, актуальні для його часу, а, як виявилось, вічні. Головна проблема
книги визначена ще в пролозі: це одвічні філософські питання «що таке
людина», «в чому її суть». Фауст покликаний вирішити спір між Госпо
дом і Мефістофелем. Він пізнав книжну премудрість, але не зміг знайти
відповіді на одвічні філософські питання.
Суть протистояння Фауста і Мефістофеля в тому, що для людини го
ловне: фізичне чи духовне, матеріальне чи ідеальне, моральність чи ду
ховний занепад. У цьому протистоянні Ґете показав свою впевненість
у можливостях людини, її розуму, високий моральний потенціал.
Мефістофель спокушає Фауста, обіцяючи йому розкрити всі таєм
ниці, дати найвищу насолоду, і якщо розум Фауста відмовиться бороти
ся в суперечностях, якщо хоча б одну миттєвість він визначить як абсо
лютну істину, Мефістофель забирає його душу. Пошуки істини Фауст
робить метою свого життя, вони протікають у постійних суперечках із
Мефістофелем, адже в героїв принципово різні точки зору на людину.
Найвищу насолоду, найвище щастя людині дає кохання. Це одне з пер
ших випробуваньспокус, якому підлягає Фауст. Мефістофель сподіваєть
ся, що таким чином розбудить хтиву пристрасть Фауста, примусить за
бути про високий обов’язок людини. Але любовна історія розгортається
зовсім не так, як планував чорт. Фауст і Маргарита щиро і палко покоха
ли один одного, але відчувають складність і трагічність ситуації, в якій
опинилися. Можливо, тому Фауст, хоча душа його захоплена,— він кохає
Маргариту, не може сказати: «Зупинись, миттєвість!» Доля Маргарити
трагічна: вона не тільки покинута коханим, вона вбила свою народжену
дитину, ховаючись від суду людського, але кара не минула її.
Останнє побачення Фауста і Маргарити — одна із найтрагічних сто
рінок світової поезії. Людський осуд, страждання від скоєних гріхів позба
вили Маргариту розуму. Коли Фауст з’являється в темниці, де перебуває
приречена до страти Маргарита, вона наспівує дитячі пісеньки й лякаєть
ся кожного звуку. Вона не впізнає Фауста, не вірить своєму щастю, що може
бути врятована від страти. Вона говорить Фаусту про те, що немає гіршої
долі, ніж вештатися з хворою совістю, і відмовляється покинути темницю.
Фауст поривається залишитися з коханою, але дівчина проганяє його. Ме
фістофель, який скрізь супроводжує Фауста, дивлячись на Маргариту, каже,
що вона буде на тому світі, як велика грішниця, засуджена. Але голос згори
виправляє Мефістофеля: «Врятована». Образ Маргарити з’являється у по
емі ще один раз, у фіналі. Душа Фауста після його смерті зустрічається
з душею Маргарити, яка супроводжує його на небесах.
Історія кохання Фауста і Маргарити доводить читачеві, що людина
сама відповідає за свої вчинки. Совість і сумління, як би зневажливо не
ставився до них Мефістофель, притаманні людині. А порушення мораль
них законів призводить до трагедії.
Історія Фауста і Маргарити найяскравіша. Усі інші спокуси, які про
понує Мефістофель Фаусту, не справляють на читача такого сильного
враження. Фауст захоплюється природою, кохається з найвідомішими
жінками в історії людства, але насолода красою не заспокоює Фауста.
Остання надія Фауста — це суспільна боротьба. Уже старий, знесиле
ний, герой мріє, що «вільний народ буде жити на вільній землі», але він
не бачить, що Мефістофель глузує з нього: навколо Фауста в землі пор
паються не будівельники, а злі духи. Картина вільного народу, яка постає
в його уяві, видається йому настільки грандіозною, що він міг би зупини
ти цю миттєвість. Життя покидає його, він падає, Мефістофель радіє, що
зможе заволодіти душею Фауста, але в останню мить ангели забирають
душу великого Фауста.
На думку Ґете, життя Фауста виправдане саме тому, що він знайшов
шлях до спасіння своєї душі. І хоча цей шлях дуже довгий і важкий, лю
дина повинна іти ним попри всі спокуси «мефістофелів».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ФАНТАСТИЧНЕ ТА РЕАЛЬНЕ В БАЛАДІ
Й. В. ҐЕТЕ «ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ»
Здавна люди схилялися перед явищами природи, відчували забобон
ний страх перед ворожими її виявами. Балада Й. В. Ґете «Вільшаний ко
роль» написана в романтичному стилі за мотивами народної пісні.
Батько везе хворого сина через ліс, а тому вважається, що дитину кли
че Вільшаний король, або Лісовий король. Хлопчик марить, і туман йому
видається страшним бороданем, який пропонує піти з ним на узбережжя
в сади погратися. Шепіт листя нагадує хворому вмовляння підступного
короля, а верби «в імлі нічній» — королівнами, що «до пісні й танцю в полі
зійшлись».
Хвороба мучить малого, тисне, а йому здається, що то «лісовий» де
мон «хапає і мучить, злий!»
Балада, відповідно до жанру, закінчується трагічно. Батько приїхав
додому, але «син покинув навіки світ».
Вітер, туман, ніч, вільха та верба символізують у творі ворожі до лю
дини сили, а діалог між батьком і сином роблять його напруженим, дра
матичним. На жаль, людина не всесильна і не може інколи допомогти
своєму ближньому, тому викликає глибоке співчуття.
Так фантастичні уявлення переплелися з реальними подіями та уявою
поета і втілилися у чудовій баладі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  УЧИТЕЛІ ПАНА ЖУРДЕНА. ЯКИМИ Я ЇХ БАЧУ?
(За комедією Мольєра «Міщаниншляхтич»)
Триста днів на рік ми проводимо у школі, і кожного дня по
5—6 годин поруч із нами люди, які терплять наші пустощі, грубість, не
свідомість, несправедливість.
Учитель! І відразу бачиш перед очами людину, яка схилилася над
учнівськими зошитами. Для того щоб провести урок та розказати нам
навіть щось просте, учитель повинен багато знати, багато читати, усе
життя вчитися, працювати над собою.
Я думаю, у житті кожного з нас був справжній учитель, для якого го
ловне — дати знання своїм учням. Тому і вдячні ми саме тим учителям,
які бажають нам добра, борються з нами за те, щоб ми отримали знання.
А які ж учителі були в головного героя комедії Мольєра «Міщанин
шляхтич» пана Журдена? Що було головним для них?
Пан Журден — міщанин, він прагне стати шляхетним дворянином.
Для цього він і вчиться, наймає учителів музики, танців, філософії,
фехтування. У тому, що людина хоче здобути освіту, немає нічого поганого.
Коли ми читаємо сцени навчання Журдена, бачимо, що герой «нічогісінько
не тямить», але з іншого боку, Журден хоче вчитися, навіть шкодує, що його
батьки не дали йому справжньої освіти. Журден «…з радістю б дозволив
відшмагати себе отут при всіх.., аби тільки знати все те, чого вчать у школі».
Як же учителі пана Журдена ставляться до його бажання вчитися? Учи
телі знають справжню ціну пану Журдену:
Учитель музики. Він справді нічогісінько не тямить, зате добре пла
тить, а це тепер найголовніше.
…Розуміння мистецтва в нього в гаманці, а похвала його — червінці,
і цей міщаниннеук, як бачите, платить нам далеко краще.
Тобто, головне для учителів те, що Журден має гроші, його гаманець —
легка здобич для них.
А чого можуть навчити учителі, які дбають не про знання, а тільки
про гроші? Ті науки, яких учать Журдена учителі, навряд чи йому зна
добляться. Я б не хотіла вчитися в таких учителів, як у пана Журдена.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЩО ВИСМІЮЄ МОЛЬЄР?
(За комедією «Міщаниншляхтич»)
Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими по
роками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерлив
істю, скупістю, підлабузництвом… Китайський філософ Конфуцій сказав:
«Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це
нищити його». А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до
свого роману «Гаргантюа і Пантагрюель» писав: «…правду часом пишуть
жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров’я!». Ці слова
Ф. Рабле можна віднести і до комедії «Міщаниншляхтич» Мольєра. Понад
300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НАД ЧИМ СМІЄТЬСЯ МОЛЬЄР
У КОМЕДІЇ «МІЩАНИН)ШЛЯХТИЧ»?
«Міщаниншляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює
шляхту. Починаючи з перших своїх творів ЖанБатист Поклен (сценічне
ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідо
мо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна шко
ла життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром.
Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клер
монському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути
обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазно
го середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його нега
тивні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад
дворянських кіл.
«Міщаниншляхтич» — одна з найкращих п’єс драматурга. У цьому
творі сатиру автора і направлено на два суспільні класи.
Зображуючи довірливого і доброзичливого купця Журдена, автор
гнівно засуджує його прагнення будьяким шляхом набути дворянських
манер. Хоча Журден і наймає собі різних учителів, які навчають його ма
нерам, танцям, музиці, проте залишається недолугим, пихатим і грубим.
Але не менш недолугими виступають і найняті героєм учителі. Вони зво
дять сварку через дрібниці, не порозумівшись, яка ж з наук найважливіша.
Але з перших же сторінок п’єси ми знайомимось з кмітливими представ
никами трудового народу. Помічники портного, зрозумівши пихатість Жур
дена, відкрито видурюють гроші, лестячи йому. А якою веселою і щирою
показано служницю Ніколь, яка відверто сміється над своїм господарем.
Розсудлива дружина Журдена не тільки не підтримує свого чоловіка,
а й намагається навести його на розум: «А мені так совісно дивитись, яку
ти моду завів. Власної оселі не пізнати. Можна подумати, що в нас що
денно свято: з самого ранку, тільки й знай, грають на скрипках, пісні співа
ють,— сусідам і тим спокою немає».
Але найгостріше перо сатири Мольєр направив на викриття парази
туючої знаті. Авантюрист Дорант не має нічого, крім графського титулу,
і намагається обібрати багатого купця Журдена. Дорант виманює у куп
ця діамант для своєї подруги маркізи Дорімени, господарює в домі Жур
дена, замовляючи розкішні обіди для Дорімени: «Дорант! Що я бачу? Та
це ж справжній банкет!».
Мольєр показав жалюгідність аристократії. І тому ще з більшим сар
казмом виявляється устремління до неї багатого суконщика Журдена.
Його поведінка є антинародною, хоча сам він є вихідцем із народних кіл.
Тож відчуження від свого класу, прагнення до завуалювання власних нега
тивних рис є неприроднім для нормальної людини.
Талант Мольєра виявився не лише у написанні низки сатиричних
творів, а й у створенні комедії балету. Цей жанр був розвинутий ним для
придворних урочистостей. Але геній драматурга виявився у поєднанні двох
мистецьких жанрів для показу важливих суспільних проблем свого часу.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРОБЛЕМАТИКА ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ
КОМЕДІЇ МОЛЬЄРА «МІЩАНИН)ШЛЯХТИЧ»
У творах видатного французького комедіографа Мольєра відбилися
проблеми й естетичні пошуки його часу, а його доля відобразила стано
вище письменника в суспільному житті Франції XVII століття.
В історію світової літератури Мольєр увійшов як засновник «високої
комедії». Незважаючи на класицистичні правила, дотримання яких було
обов’язковим для драматургів його часу, Мольєр створив художньо
досконалі комедії з напруженим сюжетом і цікавими характерами. В ос
нові сюжетів його комедій лежить конфлікт, відомий класицистам,—
протистояння пристрастей здоровому глузду. В основі комізму — не
відповідність реальних подій тому, як вони сприймаються персонажами.
Цю загальну комічну настанову Мольєр насичує історично достовірними
персонажами, розкриває найбільш типові характери.
Як митець свого часу Мольєр добре розумів, чого потребує публіка,
і створював п’єси, які користувалися неабиякою популярністю. Але та
лант його полягає в тому, що, розважаючи глядача, він його виховує, на

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВІЧНІСТЬ ПРОБЛЕМ ТРАГЕДІЇ «ГАМЛЕТ»,

АБО ЧИМ БЛИЗЬКИЙ ГАМЛЕТ СУЧАСНІЙ ЛЮДИНІ?
У трагедії Шекспіра «Гамлет» відтворене життя епохи Відродження.
Гамлет — людина свого часу, тому не завжди його розуміє нинішній чи
тач. У той же час Гамлет поза часом, бо проблеми, які він вирішує,— вічні,
вони хвилювали різних людей у різні часи. Певно, від появи на цьому
світі першої людини виникло питання про добро і зло. Між цими двома
поняттями іде вічна боротьба. Людині ж випало на долю вибирати між
добром і злом. Комусь вдається врівноважити їх, знайти «золоту середи
ну», хтось постійно змінює свою позицію, бо ніяк не зрозуміє, що ж справді
є зло, а що — добро. Так і Гамлет, адже і він казав, що викорінити зло можна
тільки злом, і ще: «Щоб бути добрим — мушу бути лютим».
Гамлет проходить шлях духовного самопізнання, шлях зростання,
внутрішнього змужніння. Йому непросто покинути світ рожевих дитя
чих мрій, у полоні яких він жив, і сприйняти життя таким, яким воно є на

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ГАМЛЕТ — ІДЕАЛЬНИЙ ГЕРОЙ СВОГО ЧАСУ
Людиною він був увесь, в усьому.
На нього схожих вже я не побачу,
— ці слова Гамлета про свого батька короля можна було б взяти епігра
фом і до розмови про Гамлета, принца Датського.
Перед нами пройшло все життя Гамлета. Хоча трагедія охоплює
декілька місяців, але це був період справжнього перетворення героя
з хлопчика, який ніколи не стикався з буденною чорнотою життя, на мис
лителя, філософа, готового до дій юнака.
Декілька штрихів Шекспір подає для змалювання того, яким Гамлет
був до того, як виникли у його житті складні питання.
Гамлет був принцем Датським, спадкоємцем королівського трону. Мав
нічим не затьмарене життя, навчався у найкращому Віттенберзькому
університеті, який був символом вільної думки, «синонімом духовної
реформації ХVI століття».
Гамлет не тільки був знайомий із науковою думкою свого часу, він
добре знав літературу, мистецтво, сам писав вірші, знав правила сценіч
ного дійства. Як справжня людина свого часу, Гамлет володіє і мечем.
Гамлет — справжній гуманіст, він добре розумів недоліки свого часу
і міг би бути мудрим правителем.
Як син свого батька, Гамлет має помститися за честь родини, вбити
Клавдія, який не тільки отруїв братакороля, а й винен у гріху «крово
змішання». Братовбивця плодить навкруги себе саме зло. Біда Гамлета
у тому, що він не хоче бути продовжувачем зла — адже, щоб викорінити
зло, Гамлетові доведеться застосувати те саме зло. Йому важко ступити
на такий шлях. Героя роздирає роздвоєність: дух батька закликає до по
мсти, внутрішній же голос зупиняє «дію зла». Гамлет намагається вивес
ти зло, як то кажуть, «на чисту воду». Для цього і влаштовує він виставу:
«П’єса — це петля, Вона сумління вловить короля». Гамлет сподівався, що
король і сам тепер зізнається у скоєнім злочині. Він і зізнається, але самна
сам, тільки у монолозі з собою. Гамлет втрачає слушний момент і дає мож
ливість виграти королю, який плете проти нього нові сіті зла.
Гамлет уміє бути рішучим — вбиває ж він Полонія, думаючи, що то
король; відправляє холоднокровно на смерть Гільденстерна і Розенкранца,
з гіркою іронією зазначаючи, що «Життя для людини — це промовить:
«Раз». Чому ж Гамлет так довго не наважується помститися Клавдієві,
покарати його?
Не тільки про відплату за особисту кривду чи тільки помсту за вби
того батька думає Гамлет — душу його ятрять роздуми про необхідність
битви зі світовим злом:
Звихнувся час… О доле зла моя!
Чому його направить мушу я?
Гамлет бере на себе відповідальність за світове зло, хоче встановити
«зв’язок часів», відновити рівновагу добра і зла. Але він безсилий перед
світом неправди. Гамлет вірить у силу правди, він заповідає Гораціо ска
зати про нього «повість» людям. Значить, він усвідомлює, що побороти
зло дано ще не йому, він має тільки прокласти шлях до «логова» зла.
Хай буду я жорстоким — та не звіром,
Хай ранить гостре слово — не кинджал,—
так думає іноді Гамлет.
Він — людина своєї епохи, яка несе в собі її роздвоєність. З одного
боку, Гамлет розуміє, що людина — вінець усього живого, окраса приро
ди; з іншого — переконується, що людина недалеко пішла від тварини,
вона звичайний «прах», «глина». Гамлет переконаний, що потойбічного
світу не існує і в той же час пересвідчується у протилежному: слова При
вида є правдою. Гамлет може діяти і діє, але його роздирають сумління
і сумніви, він готовий до помсти і бездіє; він не може зважитися на одне
вбивство, а його поведінка спричиняє загибель тих людей, які не мали б
бути покарані.
Певно, Гамлет «сам себе перехитрив»: занадто багато говорить, роз
думує, робить усе, крім головного. Людина — це прекрасне, досконале
створіння. Ці переконання людини своєї епохи зіткнулися зі старим спо
собом життя, в якому усі засоби прекрасні для досягнення своєї мети,
у якому діють закони негуманні, жорстокі, звірині. У боротьбі з макіаве
лістами Гамлет загинув. Він схожий на Дон Кіхота, який теж вийшов на
боротьбу з цілим світом.
Такі герої гинуть… Гинуть фізично. Але духовно живуть вічно. Три
вожать думки людей, спонукають їх до пошуків сенсу життя. Завдяки
таким, як Гамлет, людина залишається людиною, істотою досконалою —
«homo sapiens» перебуває у постійному пошукові істини, вирішуючи пи
тання з питань: «Бути чи не бути?».

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СОНЕТИ — ЦЕ КЛЮЧ, КОТРИМ ШЕКСПІР
ВІДКРИВ СВОЄ СЕРЦЕ
(У. Вордсворт)(У. Вордсворт)
…Образ твій, немов із міді литий,
У вічність перейде.
(55 сонет)
«Сонети — це ключ, котрим Шекспір відкрив своє серце». Гм! Хоч це
й не входить у правила написання твору, хочу зразу не погодитись із
висловом У. Вордсворта. Сонети Шекспіра були, є і залишаються великою
таїною поета — його серця, його кохання, його життя. І таїна ця не тільки
в тому, кому були присвячені безсмертні поетичні рядки, хто ця «смаглява
леді» і «юнак блакитноокий». Можливо, і знайдуть вчені справжніх прото
типів — адже чим далі від епохи, тим простіше це встановити (іронізую,
вибачте). Але таїна в тому, чому сонети Шекспіра приваблюють нас, людей

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ФІЛОСОФСЬКА ГЛИБИНА ТА ГУМАНІСТИЧНА
НАСНАГА ТРАГЕДІЇ ШЕКСПІРА «ГАМЛЕТ»
Дослідники творчості Шекспіра стверджують, що в історії мистецтва
немає іншого прикладу такої стійкої і тривалої популярності п’єси, ніж
популярність шекспірівського «Гамлета». Майже триста років ця траге
дія ставиться на сценах театрів усього світу. І кожне покоління, люди
різних національностей шукають у ній відповіді на питання, що їх турбу
ють. Секрет такого постійного інтересу до трагедії — у філософській гли
бині і гуманістичній насназі цього твору, в майстерності Шекспірадра
матурга, який втілив загальнолюдські проблеми в художні образи.
Образ Гамлета — центральний у трагедії Шекспіра. Вже на початку
п’єси визначається головна мета цього героя — помста за вбивство бать
ка. Відповідно середньовічним уявленням — це його обов’язок, але Гам
лет — людина нового часу, він гуманіст, і жорстока помста суперечить його

Читати далі   Написати відгук/Голосувати