Корoткий опис:  «ПОЛОНЕЗ» ОГІНСЬКОГО
Із моря дмухнув холодний вітер, пронизуючи до самих кісток. Весна
видалася холодною. Дрібний дощ швидше нагадував осінь, аніж весну.
Сіре небо зливалося з сірим пінявим морем, сірими скелями, сірими ши
нелями. Оце так південь!
У Керчі майже не було дерев, а ті, що і були, вже давно порубано на

дрова. А тепла все не було, весна затримувалась. Бійці грілися біля вимо
чених у солярці цеглин, які були за грубку. Попереду ще запеклі бої за
звільнення Криму, треба триматися. Особливо важко було пораненим.
Авіація довго не присилала транспорту для їхнього перебазування в тил.
Не вистачало їжі, але найбільше докучала нестача тепла.
Наказ був коротким: знайти дрова.
На завдання вирушили вп’ятьох. Молоді і дужі, стрункі як кипариси,
бійці пригиналися до землі, щоб залишитися непомітними. Треба було
дійти до двоповерхового будиночка, що притулився в скелях — єдиного

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  Я — СИН СВОГО НАРОДУ
План
І. Відчуття причетності до свого народу.
ІІ. Моя доля — Україна.
1. Дитячі спогади.
2. З любов’ю до матері Батьківщини.
3. У пошуках щастя.
ІІІ. Рухати Україну вперед мені під силу.

Жоден філософ не може точно сказати, коли до людини приходить
відчуття належності до свого народу. І хіба можливі тут узагальнення?
Напевне, ні. Але всі стежки ведуть у дитинство.
Мені було лише три роки, коли було проголошено Незалежність Ук
раїни, але я добре пам’ятаю, що це було свято. На центральному майдані
міста купчилися люди. Майоріли блакитножовті прапори. І хоча моро
сив дощ, люди не збиралися розходитись. Лунали пісні і промови. Але
мене захопила пісня про Сагайдачного, який «проміняв жінку на тютюн
та люльку…» Я ще не міг усвідомити як то проміняти на щось інше влас
ну дружину, але чітко уявляв самого Сагайдачного. Здавалось, що козаць
кий ватажок був десь поруч, на майдані.
Коли я підріс, то почав захоплюватись історією, прочитав безліч кни
жок про минуле українського народу. І лише недавно зрозумів, що цього
замало. Легко любити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно
важче — слабку і незахищену. Та хіба справжні сини покинуть напризво
ляще хвору матір? А Батьківщина у кожної людини тільки одна, як і мати.
Я не засуджую тих людей, які емігрували за кордон у пошуках кращої
долі. Але впевнений, що вони глибоко нещасні. Можна мати матеріальні
блага, але не мати можливості дихати рідним повітрям, уклонитися рідній
оселі. Може це високі слова про любов до рідної землі, може вони вже ви
мовлялись кимось, але вони йдуть із мого серця і вважаю їх своїми.
Мені радісно і млосно в грудях від усвідомлення власної значимості
для України. Але я впевнений, що не тільки Батьківщина потрібна нам,
а і ми потрібні Батьківщині. Бо саме моє покоління буде підводити її еко
номіку, удосконалюватиме сільське господарство, рухатиме вперед науку,
освіту і культуру.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  БРАТИ НАШІ МЕНШІ
План
І. Ми пишаємося дружбою тварин.

ІІ. Допомога представникам тваринного світу.
1. Підгодовуймо тварин!
2. Ми в боргу перед собакою.
3. Людина не має права бути жорстокою.
ІІІ. Тварини ввіряють нам життя.
Район, в якому я живу, достатньо молодий. У нас тут багато шкіл і ди
тячих садків. Щовечора як висипе дітлахів на вулицю — весело, гамірно.
Багато хто з жителів району виводять на прогулянку своїх четвероногих
вихованців. Подивишся, хтось веде породисту собаку у вишуканому на
шийнику на шкіряному поводку, а хтось маленьку дворняжку на моту
зочку, але з таким почуттям гідності, наче це представник найціннішої
собачої породи. І є чим пишатися, дружбою братів наших менших і дові
рою, яку вони нам виявляють.
Дивно, що в період економічної нестабільності держави, коли багато
хто з людей не може дозволити собі повноцінного харчування, люди підго
довують тварин. Недалеко від будинку, в якому я живу, є невеликий ста
вок. Навесні туди злітаються дикі качки. І жителі мікрорайону взяли над
ними опіку. Пташок ніхто не кривдить, вони стали майже ручними. А то
го року, коли наше місто було на грані екологічної катастрофи (злива за
топила очисні споруди і залишила місто без питної води), люди вистою
вали довгі черги до машин із водою, щоб забезпечити свої сім’ї, але не
забували і про безпритульних тварин.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХЛІБ — НАЙБІЛЬШЕ БАГАТСТВО План І. Свідчення, яке не вимагає доказів. ІІ. Хліб дорожчий за коштовності. 1. За історичними даними. 2. Блокадний хліб Ленінграда. 3. Всупереч народній мудрості. ІІІ. Хліб — геніальний витвір людства. Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і за гарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твер дження, що найбільше багатство — хліб. Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші кош товності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники. Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ХАРКІВСЬКА СВЯТИНЯ
План
І. Пам’ятки духовності і мистецтва в історії Харківщини.
ІІ. Озерянська ікона Божої Матері — святиня Харківщини.
1. Мистецька значимість ікони.
2. Особливості ікони.
3. Релігійна значимість ікони.
ІІІ. Чим вражає мене Озерянська ікона Божої Матері.
У кожного народу є свої святині, ті особливі ознаки, які виділяють
його, роблять значимим. І ці святині певною мірою відбивають світо
гляд, традиції, духовність. Я не помилюсь, якщо скажу, що святиня Хар
ківщини, Озерянська ікона Божої Матері, поєднала в собі значимість істо
ричну, мистецьку і релігійну.
До образу Божої Матері звертались і звертаються безліч худож
ників. Згадаймо прекрасні творіння митців епохи Відродження! Про
менисті і ніжні очі мадони… Вони ніби зазирають у душу і тамують усі
болі і печалі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ
План
І. Особливі ознаки Харкова.
ІІ. Пам’ятник на центральній вулиці.
1. Усі алеї ведуть до Кобзаря.
2. Вдивімося в обличчя великої людини.
3. Постаті, знайомі з дитинства.
4. Автори пам’ятника виконали своє завдання.
ІІІ. Пам’ятник Т. Г. Шевченкові — невід’ємна частина Харкова.

33

Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітекту
ра. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та інди
відуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен
талізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки — місця,
які уособлюють його самобутність: Держпром, «Дзеркальна течія»,
пам’ятник Кобзареві.
Особливо шанують харків’яни пам’ятник Тарасові Григоровичу Шев
ченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  РІДНА ДОМІВКА
План
І. Там, де пройшло дитинство.
ІІ. Острівець краси і гармонії.
1. Квітуче подвір’я.
2. Бузковий цвіт дитинства.
3. Старий сад.
4. Минуле не повертається.
ІІІ. Залишивши часточку себе.
Згадуючи дитинство, проймаєшся дивними відчуттями. Якось щемно
стає у грудях, коли згадуєш подвір’я, на якому зробив перші кроки. Неве
лике, затишне, повите виноградною лозою, воно ледве пропускало сонячні
промені. Улітку захищало від спеки, взимку — від сніговіїв. Восени падо
лист застеляв землю пухким килимом, на якому бурюкалися ми,
діти. А піднімеш голову вгору — налиті кетяги винограду. Ледь прибиті ран
ковою памороззю, яка стікала вдень прозорою краплею, виноградні грона

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОЯ ВУЛИЦЯ План І. Моя вулиця — найдорожче місце. ІІ. Загальний вигляд вулиці: 1. Історія забудови. 2. Житлові будинки. 3. Державні установи та громадські заклади. 4. Моя школа. ІІІ. Я люблю свою вулицю. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім ма ленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Друж би Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над зем лею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудо вий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшни ковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магіст раль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особ ливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». Їх спроек товано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону за плановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за ви нятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  КОЖЕН ІЗ НАС ПОВИНЕН БУТИ ТЕРПИМИМ
(Твір роздум)
Я часто замислююся над вчинками та поведінкою людей, які мене ото
чують. Щось у них мені подобається, а щось — ні. Але я помітив, що всім
нам не вистачає терпимості у наших діях та вчинках. Терпимість — якість,
що характеризується намаганням досягти взаємного розуміння інтересів,
переконань, віросповідань, звичок, поведінки людей. Узгодження різних
інтересів та поглядів за умови терпимості здійснюється без тиску та об
раз. А ви як думаєте? Я за терпимість між однокласниками: ми всі різні,
але ж ми — клас. Я за терпимість між батьками і дітьми, бо ми ж — роди
на. Я вважаю, що в наш час, терпимість між різними політичними систе
мами, культурами, світоглядами, а також окремими особами є необхід
ною умовою виживання людства.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ЧИ ПОТРІБНО ВИВЧАТИ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ
Мова обслуговує усі сфери суспільного життя: державних і громад
ських установ, навчальних закладів, науки, літератури, ділового спілку
вання.
Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній
зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людь
ми. Слід знати, що будьякий документ складається лише в офіційно
діловому стилі. У документах не вживаються емоційнозабарвлені слова,
розмовні звороти, слова зі зменшувальнопестливими суфіксами. Непри
пустимі в документах епітети, порівняння, метафори. Точність досягається
вживанням тільки однозначних слів, використанням термінів, цифрових
даних, зазначенням дат, прізвищ.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати