Корoткий опис:  ШАНУЙМО ХЛІБ Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі сто_ лу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба на_ годувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смач_ ний хліб. Тепер у нас є хліб, є й до хліба. Але треба берегти кожен шматок. Після цього випадку я вирішив у школі провести розмову з моїми од_ нокласниками про ціну хліба в родині. Адже в хлібі — праця і сила нашо_ го народу.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ? Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця — не престижна робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани. Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати шко_ ла в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання? Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називають_ ся гордо — рятівники від сміття. Я думаю, це цілком справедливо. І нам слід замислитися, кому маємо сказати «спасибі» за сяючу чистоту в школі.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НІЧНА ПРИГОДА Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білоло_ бої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шука_ ти. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку, але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я набли_ зився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі. «Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево. Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпі_ нням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав на теля, а потім голосно і весело розсміявся.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награ_ тись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по_справжньому. Не_ зрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними по_ прямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкар_ петка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом вод_ ню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхід_ но було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ВИПАДОК НА ЗУПИНЦІ Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Лю_ дей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро. Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ПРО ТАТА У нас дружна сім’я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого бать_ ка і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо при_ ємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи. Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається, ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що він був правий. Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  ТВІР ОПИС ЗА КАРТИНОЮ В. НАВРОЦЬКОГО «НАТЮРМОРТ» Художник зобразив найцінніші для життя людини дари природи. Хліб і мед — символ добробуту. Квіти — символ краси. У першу чергу привертають увагу великі золотоголові соняшники, що розмістилися серед дозрілих колосків пшениці. Крізь сіточку з гілок і зеленого листя видніють сині волошки і голубуваті ромашки. Ще ниж_ че на картині — духмяний хліб, золотисті груші, соти запашного меду, червонобоке яблуко. Усе це багатство митець розмістив на дерев’яному столі. Людини немає, але присутність її відчувається. Уся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов’ю.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  МОЯ КІМНАТА У мене невеличка світла кімната з приємними світло_сірими шпале_ рами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольо_ ру, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в над_ рах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знахо_ диться ліжко, дерев’яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими поду_ шечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно_червоним із вигадливими візерунками килимом. Моя кімната затишна, привітна, світла.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НАШ ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї «Українська світли_ ця». З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією любов’ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей зна_ ходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч стоїть стіл, а над ним — два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полу_ миски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей стоїть скриня, а над нею висить одяг. Аж очі розбігаються від краси вишива_ них сорочок, спідниць, керсеток, вінків з різнокольоровими стрічками, синіх, зелених, білих та червоних з великими квітами хусток. Навпроти скрині — речі домашнього вжитку. Тут є і прядка, і веретено, і гребінь з гребінкою. Та найбільше мені сподобалася колекція рушників. Зібрані вони з різних куточків України. І про все це цікаво розповідали екскурсоводи — старшо_ класники. Мені радісно і приємно вчитися в школі, де є такий музей.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати  

Корoткий опис:  НАШ КЛАС Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п’ять, і кожна за_ повнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дере_ в’яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна — учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні висить дошка, а зверху — портрет Тараса Шевченка, прикра_ шений вишиваним рушником. На іншій стіні знаходяться планшети з основними правилами української мови. А ще квіти. Їх багато, вони скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі. Я завжди із хвилюванням і радістю переступаю поріг нашої класної кімнати.

Читати далі   Написати відгук/Голосувати