СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ
Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу.
Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награ_
тись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи
все взяли, і хутко рушили.
Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по_справжньому. Не_
зрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на
улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах
польової каші уже розносився по галявині.
Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними по_
прямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій
— великий знавець і любитель цієї справи.
Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати.
Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на
уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкар_
петка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала
з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом вод_
ню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхід_
но було терміново повертатись у місто.
Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до
лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди
запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше
бити й розкидати скло!