Обладнання: слайд-шоу, відеороліки, лекції з електронного посібника, енциклопедичний словник, фрагменти телепередач, кінокліпів.
Тип уроку: урок систематизації наукових знань і знань про способи діяльності інтелектуального і практичного характеру.
Форма уроку: моделювання телепередачі, кліпа

Хід уроку
Два найбільші винаходи в історії: книгодрукування,
що усадило нас за книги, і телебачення, що відірвало нас від них.
Жорж Элгозі
I.Організація пізнавальної діяльності учнів
II.Актуалізація опорних знань
Завдання 1
По певним ознакам та особливостям назвіть види кіномистецтва:
За час розвитку кіно сформувалися чотири основних вида:
1. Твори, які утілюють засобами виконавської творчості кінодраматургії або адаптовані твори прози, драматургії, поезії мають назву…
2. Твори, особливі види образної публіцистики, які ґрунтується на безпосередній фіксації на плівку реальної дійсності визначають як…
3. Твори, які «одушевляють» графічні або лялькові персонажі називають…
4. Твори, які використовують засоби кіномистецтва для пропаганди наукових знань.
Словничок: мультиплікаційна кінематографія; документальна кінематографія; науково-популярна кінематографія; художня (ігрова) кінематографія.

III Засвоєння нових знань у формі практичних завдань
Ключові слова: телебачення, відео кліп.
Завдання 2
Наданий текст групі учнів потрібно представити у вигляді будь-якої телепередачі. Вид, жанр, назву телепередачи учні обирають самостійно.
1 текст
Створення кіно, як правило, складний творчий і виробничий процес, в якому об'єднується робота діячів мистецтва різних спеціальностей: кінодраматурга (автора сценарію); режисера, що визначає тлумачення і реалізацію задуму і керуючого роботою решти учасників постановки; акторів, що утілюють образи дійових осіб; оператора, що втілюлює дію засобами композиції, світлотонального і колірного трактування кадрів; художника, що знаходить образотворчу характеристику середовища дії і костюмів дійових осіб (а в мультиплікації і зовнішню характеристику персонажів); композитора і ін.
Рухливість кіноапарата і різноманітність оптики дають можливість представити в кадрі величезні простори і великі маси людей (загальний план), невеликі групи людей в їх взаєминах (середній план), людський портрет або окрему деталь (крупний план). Завдяки цьому у межах кадру можуть бути виділені найбільш істотні, естетично значущі сторони об'єкту, що зображається. З'єднання кадрів в монтажі служить виразом думки автора, створює безперервність розвитку дії, організовує зорове оповідання, дозволяє шляхом зіставлення окремих планів метафорично тлумачити дію, формує ритм фільму.
Художній кінематографії доступні можливості епосу, лірики і драми, але в кінотворах, що мають оповідний характер, завжди присутні риси, що зближують їх з драмою, зокрема драматичний конфлікт. Документальна кінематографія володіє всією широтою можливостей публіцистичних жанрів літератури і журналістики. Вона об'єднує і твори образної кінопублицистики, і інформаційні фільми (кінорепортаж). Образи графічної і об'ємної мультиплікації створюються зйомкою нерухомих послідовних фаз руху мальованих або лялькових персонажів. Особливу увагу вона приділяє створенню фільмів для дітей. Науково-популярна кінематографія знайомить глядачів з життям природи і суспільства, науковими відкриттями і винаходами, відтворює хід творчих пошуків учених і майстрів мистецтв, наочно демонструє фізико-хімічні і біологічні процеси. Для вирішення цих завдань вона користується як чисто дидактичними, так і художньо-образними засобами залежно від теми і завдання фільму.
Жанри кіно (мелодрама, пригодницький фільм, комічна стрічка і ін.), що чітко розмежовувалися на ранніх стадіях розвитку, видозмінюються, випробовують тенденцію до злиття, взаємопроникнення або навіть розпаду. Новаторські устремління діячів кіно обумовлюють поєднання в одному творі рис, характерних для прози, драми, лірики. Проблема чистоти або змішення жанрів пов'язана також з творчою індивідуальністю, естетичними переконаннями режисера, кінодраматурга і ін. творців фільму.
Створення фільмів і їх демонстрація вимагають високоорганізованої технічної бази і пов'язані з великими матеріальними витратами. Кінематографія є не тільки областю мистецтва, але і особливою галуззю промисловості і торгівлі.
2 текст
Телебачення - засіб масової комунікації, на основі якого поступово складається новий вид мистецтва.
Одні називають його «однооким монстром», інші — «ящиком мрій», треті — «восьмим чудом світа». Телебачення не тільки засіб масової інформації, але й новий вид мистецтва, здатний передавати на відстань естетично перероблені враження буття. За своєю масовістю телебачення сьогодні випередило кіно. На землі зараз діють тисячі передавальних і телестанцій для ретрансляції. Це змінює навіть деякі космічні показники нашої планети, наближаючи її радіохарактеристики до зірок-гігантів. Жоден інший культ не може зібрати стільки різномислячих прихильників, як телебачення. Соціальна цінність телебачення в його аудіо - і відео інформативності.
Зараз уже здійснюється телепередача з-під землі, з-під води, з повітря, з космосу. Телеоко бачить і там, де око людини не бачить.
«Краще один раз побачити, чим сто разів почути». Ця стародавня приказка сьогодні зненацька розкриває переваги телевізора перед радіо й частково відповідає на запитання, чому телебачення знайшло статус нового виду мистецтва.
Перші телевізійні центри створюються в 30-х рр. XX .в. В 40-60-х рр. воно одержує масове поширення в усьому світі. У цей час телезображення по ряду технічних показників (розмірам екрана, числу відтворених тональностей, чіткості й т.д.) ще поступається перед кіно. З цим пов'язане відоме відставання зображально-виражальних можливостей телебачення від кінематографу.
Однак так само як колись німе кіно, телебачення переборює недоліки своєї техніки завдяки особливій системі зображально-виражальних засобів. У той же час триває вдосконалення його технічних можливостей. Здійснюється взаємодія й взаємовплив між технічними засобами кіно й телебаченням, що позначається на художніх можливостях. Іноді це зближення витлумачується як доказ того, що відбувається поступова інтеграція обох мистецтв на основі кінематографу. Технічні засоби повністю визначають художні можливості телебачення. Однак воно відрізняється від кіно також рядом комунікативних особливостей.

Специфіка телебачення як виду синтетичного мистецтва
Виразні можливості телебачення одержують різну реалізацію залежно від характеру й жанру телепередачі. Для художніх передач, основним завданням є художня інтерпретація та оцінка зображуваної дійсності. Підкоряючись загально естетичним закономірностям, телемистецство має власну художню специфіку, що обумовлює особливу форму відбиття їм дійсності.
1. Специфіка телебачення багато в чому обумовлюється перевагою передач інформаційних, спортивних, ігрових, науково-популярних у порівнянні з художніми.
2. Включення телепередач у безперервний цикл телевізійного віщання, програмність, посередницька функція дикторів, ведучих, визначають своєрідність його зображувально-виразних засобів.
3. Домашні умови перегляду (інтимний характер сприйняття), а також деяке ослаблення його візуальної сторони (у порівнянні з кіно) сприяють створенню менш напруженої психологічної атмосфери й більшої активності глядача в оцінці телепередачі. Це стимулює насичення телезображення інтелектуальним змістом, що вимагає свого адекватного втілення. Не випадково на телебаченні здійснюється найбільш багатогранний і різноманітний синтез зображення зі словом.
4. Завдяки використанню специфічних художніх можливостей, театральні, музичні, циркові, естрадні форми перетворюються в особливі жанри телемистецства.
5. Телезображення найбільшою мірою в порівнянні з іншими видами мистецтва наближено до реальності. Проте образотворчі засоби телебачення істотно перетворять картину зображуваної дійсності, що дає можливість її художньої інтерпретації.
6. У всіх видах телепередач використовуються особливі виразні засоби, що дозволяють показати світ з естетичної точки зору. У художньому телебаченні ця виразність перетворюється в специфічний феномен мистецтва.
7. У процесі запису на відеоплівку часто імітуються такі його властивості, як імпровізаційність, неінсценованість, правдивість.

3 текст

Художня специфіка телебачення як виду мистецтва

Телебачення дає зображення на світ, тому має трохи іншу фактуру й інші закони висвітлення, композиції, ніж на кіноекрані. Світло - найсильніший засіб виразності на телебаченні.
Ракурс сприйняття предметів, телемонтаж, рух камери й наближення предмету дають телебаченню більші можливості художньої виразності. Для нього характерним є сполучення ритмічно плавного, «захованого» монтажу з його несподіваним збоєм, перекиданням на новий об'єкт уваги.
Телебачення, при всій його фактографічності, близькості до натури, хронікальності, має величезні можливості відбору й інтерпретації дійсності. Разом з тим воно приховує у собі погрозу стандартизації мислення людей. «Масове споживання» однакової духовної продукції, якщо її якість низька, може викликати шаблони й штампи в суспільній свідомості. Особливість телебачення, що ріднить його із прикладним мистецтвом - інтимність сприйняття. Це мистецтво, що прийшло до нас у будинок і стало частиною нашого побуту.
Ще на зорі телебачення Езейнштейн пророкував нову якість актора в цьому виді мистецтва. Усі, хто попадає на телеекран, мимоволі стають не тільки людьми певних занять, але й живими образами, персонажами художнього репортажу в новому виді мистецтва. Важливо тому, щоб кожен герой телепередачі був живою, «незапрограмованою» людиною, що на очах глядача творить монолог або бесіду, що вміє вести невимушену розмову й душевно розкритися.
У телебачення свої критерії талановитості. Діяч телемистецства повинен з'єднувати в собі якості актора, журналіста, режисера, чарівність й ерудицію, легкість і природність спілкування з людьми, миттєвість реакції, спритність, дотепність, здатність до імпровізації, публіцистичність.
Важлива естетична особливість телебачення - передача «щомиттєвих подій», безпосередній репортаж з місця події, включення глядача в той перебіг історії, що відбувається саме зараз і про який тільки завтра зможуть заговорити газети й кінохроніка, а післязавтра - література, театр, живопис. Довгий час безпосередній репортаж використався телебаченням лише в особливих випадках: великий футбол, змагання фігуристів, зустріч космонавтів, святкові паради й т.д. Але історія відбувається не тільки у святкові дні. І сьогодні телекамера часто прагне «підгледіти» природний плин життя очима розумного й спритного коментатора, здатного до яскравої імпровізації. Ці особливості телебачення сприяють гласності й демократизації життя нашої країни.
Більшими інформаційними можливостями володіє схована телекамера, що спостерігає за ходом життя на перехресті вулиць, у магазині, установі, на заводі, у порту.
При художньому телерепортажі екранний час дорівнює реальному, і коли телебачення прибігає до кінохроніки, ефект своєчасної передачі, присутності глядача під час події, що відбувається, повинен зберегтися.
На можливості телебачення мати зворотний зв'язок ґрунтуються телемости й інші передачі. Для телебачення важливий «ефект безумовності» зображуваного. Телевізор може включити в поле нашого зору увесь світ. Він здатний змусити глядача задуматися, в його можливостях проаналізувати стан світу й розкрити його в живих, видимих образах. Без такої філософічності на телебаченні не з'явиться своя класика, а без її не живе жоден вид мистецтва.
Блакитний екран нині став кольоровим, став ще більш потужним способом інформації, що має й художній зміст. Можна чекати, що техніка забезпечить незабаром об'ємне, голографічне зображення. Телевізор - чудовий ретранслятор великих подій у художнім житті миру. Телебачення приховує в собі великі соціальні можливості, небезпеки й доброчинні перспективи. Телевізор може виявитися троянським конем, що в'їжджає в розум й у душу пересічної людини й віддає його, робить усередненим, стереотипно мислячим. Часом телебачення стає наркотиком, але воно здатне бути й великим учителем людини. Предмет телемистецства - увесь світ.

4 текст

Відеокліп

Поява і широке розповсюдження відеотехніки спричинила виникнення нової галузі шоуіндустрії - музичних відеозаписів. Найбільш яскравим і несподіваним проявом відеобуму стали так звані відеоролики або відеокліпи (від англ. clip - стригти, обривати).
Освоєння території музичного відео почалося десятиріччя тому і, за рідкісним виключенням, носило кустарний характер. Зняті довгими планами у поспіхом підібраних декораціях і з примітивними спецефектами музичні номери для телепередач важко назваати назвати відеокліпами.
Відеокліп - телевізійна художня інтерпретація естрадної, або поп -пісні, як правило, із застосуванням «дробового» монтажу і спеціальних ефектів. Розповсюдження пов'язане з появою у 80-х рр. 20 кабельних музичних телеканалів і ринку побутової відеоапаратури і відеокасет. Відеокліпи можуть використовується з рекламною метою. На діловому жаргоні вони іменуються «промовідео» (скорочено від «промоушн - відео»), тобто відеофільми, зняті для рекламування хітів попа. Вони запускаються каналами телебачення і виконують ту ж функцію, що «ейрплей», проте, як відомо, «краще один раз побачити»...
Відеокліп - телевізійний ролик - естрадна пісня, що супроводжується різноманітними зображеннями на екрані. Короткий музичний сюжет, який може початися з будь-якого епізоду, логічно невиправданого.
Від традиційних музичних теленомерів, що є, як правило, імітацією концертного виступу (на сцені або на «натурі»), відеоролики суттєво відрізняються: це, по суті, художні міні-фільми, що втиснуті - завдяки віртуозному стрімкому монтажу, коллажной техніці, поліекрану - в трьох - п'ятихвилинний пісенний формат.

Текст 5
Види відеокліпів

Відеокліпи можуть бути сюжетними, «асоціативними», мультиплікаційними, екзотично-видовищними, трюковими і т.п. Розрахунок творців цих «закручених», візуально перенасичених номерів в тому, щоб їх хотілося записати і дивитися раз по раз, осягаючи все нові деталі і подробиці.
Природно, що ефективність реклами від цього невмоливо зростає. Взагалі, відеоролики зробили хітами чимало посередніх пісень і практично деяких популярних нині виконавців (М. Джексон, «Дюран Дюран», Мадонна). І навпаки: пісня, під яку не знятий «промо-відео», має тепер мало шансів потрапити до хіт-прадів. Слід зазначити, що жанр відеоролика з'явився не тільки з комерційних розрахунків, але і як одне з породжень естетики «нової хвилі» з її тяжінням до театралізації і візуальних ефектів. У свою чергу, ролики стали своєрідними «провідниками» цього духу в світі традиційної музики, тепер фантасмагоричні відеокліпи знімаються навіть під музику «ізі ліснінг».
Крім «промо-роликів», існують і безпосередньо музичні відеокасети, що продаються в магазинах, середня тривалість їх - близько однієї години.
Зміст касет: запис концертних виступів відомих артистів або збірка відеороликів різних виконавців. Робляться спроби запису «відеоальбому» (тобто зйомок під кожну пісню диска окремого ролика), але поки тимчасові і матеріальні витрати не виправдовують себе. Не викликає вже сумнівів те, що музичне відео - нескороминуща мода. Ця галузь розвиватиметься, знаходитиме нові форми і, цілком можливо, скоро займе не другорядне (поряд із звукозаписом), а керуюче положення у розважальної індустрії.
У 1990 - х р. кінорамки малої форми здалися кліпмейкерам затісними. Так, Грімов зняв «еротичну» версію Му-му (1998) і фільм «Колекціонер», що по суті є майже двогодинним кліпом. Олег Степченко, який зняв більше 200 музичних кліпів (приз на “MTV Music Awards-2000” у номінації “Кращий кліп Росії” за «Вечірку» ДеЦла). Віталій Мухаметзянов (відоміший як кліпмейкер «Муха», - автор анімаційного іміджу Глюк’Ozи) в 2003 р. зняв повнометражний фільм «День хом'яка, або Російське щастя». Ветеран вітчизняного кліпмейкерства - Хлебородов. Єгор Кончаловський, режисер рекламних роликів компаній “Baskin Robbins”, “Mars”, “Snickers”, “Bounty”, “Dove”, “Indesit”, “Sony Walkam” і ін. Стрибунов знімає телерекламу і кліпи для Земфіри.
Розпливчсаті поняття «кліповоє мислення» і «кліповая естетика» (на які орієнтуються монтажні як досліди кіноавангарду 1920-х рр., так і фільми кліпмейкеров) міцно увійшли до вжитку всіх 1990-х рр., хто пише про російський кінематограф. Критики, які міркують про долю вітчизняного кіно, в якому кліпмейкери відіграли б важливу роль, незмінно посилатимуться на нове покоління світової режисури (Спайк Джонс, Девід Фінчер, Даррен Аронофські, Тарсем Сингх і ін.), яке принесло з собою в кінематограф нешанобливе відношення до категорій простору, часу і побутової логіки. Проте в наших умовах крок від кліпової естетики до нового ступеню свободи мислення виявився довгим і драматичним.

IV. Практична робота
1. Намалювати рекламну заставку до своєї телепрограми або дизайн інтер’єру студії.
2. Намалювати до них ескізи костюмів телеведучих.

Наприклад: «Таємниці чорної кімнати» чи «Роздуми про життя».

V. Закріплення

Презентування групами створенного продукту - телепередачі. Форми продукту можуть бути різноманітними: інформаційна, пізнавальна, наукова, розважальна, спортивна, шоу, репортаж т.п.

VІ. Рефлексія

Кіномистецтво - вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінозйомки реальних, спеціально інсценованих або відтворених засобами мультиплікації подій дійсності. У кіномистецтві синтезуються: естетичні властивості літератури, театрального і образотворчого мистецтв, музики на основі власного лише йому властивих, виразних засобів, з яких головними є фотографічна природа зображення, що дозволяє з достовірністю відтворювати будь-які картини дійсності, і монтаж. Наочність утілюваних на екрані образів і доступність фільмів широким масам в сукупності зі всіма ін. можливостями кіно, визначають його значення як найважливішого зі всіх мистецтв. Звернене до величезної масової аудиторії, таке, що створює ілюзію реальності утілюваних у фільмах подій, кіно є важливим засобом формування глядацьких уявлень про дійсність, етичних поглядів, естетичних смаків.

VІІ. Домашнє завдання

Написати єсе на тему «Телебаченню потрібно…»