| Главная » Файлы » Для учня/студента » Культура, культурологія, етика, естетика | [ Добавить материал ] |
Мистецтво Індії
| 26.05.2011, 07:40 | |
| Мистецтво Індії Релігійні погляди індійців на світ яскраво відобразились у їхньому самобутньому образотворчому мистецтві. Давні уявлення про виникнення та будову Всесвіту, про богів, які його створили, зв'язки та структури, що існують у ньому, пронизують індійське мистецтво крізь віки та династії упродовж усього його існування. Джерелом наснаги та натхнення для індійських митців була сама природа. Створені руками справжніх митців, ці твори не тільки гармонійно вписувалися у природний ландшафт, а й ставали його невід'ємною частиною. Увічнення основ буддизму в монументальному мистецтві стадо головною метою періоду мистецтва Ашоки. Саме тоді з'являється споруда, яка поєднує елементи архітектури та скульптури, - меморіальна колона. Така колона, або стамбха, являє собою ретельно відполірований кам'яний стовп. Стамбхи будували заввишки понад десять метрів і завершували капітелями зі скульптурними зображеннями тварин. Найвідоміша з них - Левова капітель із Сарнатхи (середина III ст. до н. е.). Кажуть, що стовп, який тримав її, було поставлено на священному місці, там, де Будда виголосив своє перше повчання. За часів правління Ашоки в архітектурі з'явилися і меморіальні поховальні пам'ятки - ступи. Ступи раннього періоду слугували для зберігання реліквій Будди. За легендою, Будда сам визначив форму ступи, перевернувши круглу чашу для збирання податків опуклістю вгору. Так ступа отримала півсферичну форму. Півсфера - символ неба та безконечності. У буддизмі вона означає нірвану Будди і самого Будду. У її центральній частині - уявна вісь Всесвіту, яка нібито з'єднує небо із землею,-а також символізує Світове дерево життя. «Парасольки” на цій осі - щаблі сходження до нірвани - є ще й символом влади. Однією з найстаріших та найвеличніших ступ Індії вважають ступу в Санчі (близько 50 р. до н. е.). Поширеним видом буддійської архітектури був печерний храм. Печера Ломас Ріші в Боях-Гаї - овальне святилище та прямокутна зала - була висічена ще за царя Ашоки (250 р. до н. е.). В подальшому вона слугувала зразком для культових споруд І ст. н. е. У мистецтві цього періоду провідне місце посідала монументальна скульптура. Зображень Будди, подібних до зображень людини, у ранній буддійський період не було. Будду та його учнів втілювали в образах священного дерева Бо (під яким Будда став "просвітленим”), трону Будди та колеса закону, ступи та відбитка стопи великого проповідника. Всі ці зображення символізували етапи життя Вчителя; народження, поширення вчення, досягнення нірвани. Для таких зображень характерний узагальнено-декоративний стиль, що нагадує різьблення по дереву чи слоновій кістці. Прикладом зображення, що вражає своєю довершеністю, є скульптура якшині з Дідарганджа (близько III ст. до н. е.). Пишнотіла, з широкими стегнами та великим бюстом жінка стоїть, тримаючи в руках опахало. Майстерна відполірованість надає скульптурі завершеності, а великі форми якшині вдало поєднані з дрібними деталями її одягу та прикрасами. Наступний період розквіту індійського мистецтва припадає на епоху правління Кушанської династії (І ст. до н. е. - III ст. н. е.). В цей час у культовій архітектурі з'являються печерні храми-чайтьї. Наприклад, чайтья в Карлі: перед печерою височать дві колони, прикрашені капітелями. Величезне, подібне до підкови, вікно, що є головною окрасою фасаду печери, створює незвичайний ефект гри світла й тіні в інтер’єрі храму, домінантою якого є ступа, розміщена всередині. Скульптурні рельєфи з чоловічими та жіночими фігурами, розташовані парами, прикрашають зовнішній фасад чайтьї. Можливо, це фундатори храму, на кошти яких він побудований. У чоловічих фігурах скульптори гармонійно поєднали мужність із м'якістю, тобто певною подібністю до жіночого тіла. Жіночі фігури своєю пишністю та округлістю ніби відтворюють зображення богині родючості. Пари, зображені на фасаді, символізують два ідеали краси, два начала й природі - чоловіче та жіноче, їх поєднання дає життя всьому живому на землі. Характерні для буддійської архітектури огорожі та ворота прикрашали величезною кількістю скульптурних зображень та рельєфних композицій. Торани (ворота в огорожі) ступи в Санчі (І ст. до н. е.) відомі своїми рельєфами, які в поєднанні з архітектурою утворюють гармонійний ансамбль. На них зображено людей і тварин, предмети побуту, рослинні орнаменти, архітектурні елементи. Вражає своєю граційністю та виразністю, вишуканістю й легкістю образ оголеної якшині на східній торанї, яка простягає руки до стовбура мангового дерева. Звернімо увагу: еталоном жіночої краси в Індії вважалися підкреслено округлі стегна та великий бюст. Любов до природи, схиляння перед її могутністю та багатством, життям, урочистим і прекрасним в усіх його виявах, — ось головна тема індійського мистецтва. З появою численних зображень Будди складаються певні канони його відтворення. Один з найпоширеніших - Будда, який сидить у «позі лотоса». Вчитель внутрішньо зосереджений, пальці рук - у положенні «повчанням”. Здебільшого майстри підкреслюють досить масивні форми та певну жіночність тіла Будди. Приваблює погляд округле обличчя Вчителя, з легкою усмішкою на вустах, спокійними очима. Він позбавлений усіх проявів живої людської плоті й уособлює ідею нірвани. За головою Будди - німб (у вигляді парасольки) У середньовіччя храми будувалися головним чином на честь ШИВИ, Вішну, Брахми, які складали Тримурті (вияв триєдності верховних богів індуїзму). У VII ст. на півдні Індії в портовому місті Махабалінурамі був збудований величезний храмовий комплекс. Цей священний ансамбль розмістився на природному майданчику між горами та океаном і поєднував природні стихії - воду та землю. У нього ввійшли печерні храми, вісім невеликих святилищ, вирубаних із суцільної скелі, прибережний храм Шини, а також величезний наскельний барельєф «Сходження річки Ганг на землю». В архітектурі комплексу вирізняються монолітні храми-ратхи, присвячені епічним героям «Махабхарати»: ратха Арджуни, ратха Бхіми* та інші. Ці маленькі храми чергуються із вирубаними зі скелі величезними фігурами священних тварин: слонів, левів і биків. Тварини, які ніби розгулюють та відпочивають серед ратх, гармонійно поєднують архітектурні форми з природним ландшафтом . Головною темою рельєфу «Сходження річки Ганг на землю” є легенда про те, як священний Ганг, що колись протікав по небу, на прохання людей, а також за їхні подвиги був переміщений богами на землю. Характерним прикладом архітектури Х-ХІ ст. е храмовий комплекс Кандар'я Махадео в Кхаджрахо. Окремі частини споруди - святилище, зала для тих, хто молиться, вестибюль, вхід розміщені на одній осі і щільно змикаються між собою. Кожна частина завершується баштовою надбудовою. Найвищою є вежа святилища, всі інші поступово знижуються у напрямку до виходу. Яскравими зразками храмової скульптури можуть слугувати рельєфи храму в Кхаджрахо. Зображення чоловіків і жінок із виразною пластикою фігур, легкі, граційні нахили передають складний, примхливий ритм композиції. Цей ансамбль є ще одним блискучим прикладом втілення принципу єдності. Таку особливість підкреслював відомий філософ і письменник Рабіндранат Тагор: «Індія завжди мала один незмінний ідеал - злиття зі Всесвітом”. Мистецтво Індії ісламської доби можна поділити па два періоди: ранньоісламський (XI - перша половина XVI ст.) та час правління династії Великих Моголів (перша половина ХУІ-ХУПІ ст.). В основних архітектурних типах ранньоісламського періоду простежуються суто ісламські традиції, проте в деталях будов помітний вплив Індійського зодчества. Вхідні ворота в ісламських спорудах нагадують входи до скельних храмів Індії. Ще однією особливістю раннього періоду є гармонійне злиття архітектурних форм з природним середовищем. Серед найкращих зразків храмової архітектури цього періоду - мечеті Джамі-Мазджид (перша чверть XV ст.) та Рані Сепар (початок XVI ст.) - перлини зодчества того часу, а також мечеть Ахмад-шаха (початок XV ст.). В усіх цих спорудах гармонійно поєднувалися художні традиції двох різних культу; арабо-мусульманської та індійської. Вагомий внесок у культуру Індії зробив талановитий організатор і далекоглядний правитель Акбар (1542-1605). При його дворі працювали найкращі індійські архітектори та художники. Поступово посилювався вплив індійського мистецтва на мусульманське. В архітектурі зникали стриманість і простота форм, ставало складнішим і вишуканішим оздоблення. Зразком цього стилю є мавзолей Акбара в Ніканді (початок XVII ст.), що був розташований неподалік від столиці Великих Моголів. Мавзолей заворожував своєю красою та пишністю. При Шах-Джахані (1627-1658), одному з послідовників Акбара, архітектори знову звернулися до форм ісламської архітектури, що зумовило виникнення державного стилю Великих Моголів. Характерним прикладом може бути мечеть Джамі-Мазджид у Делі. Проте неперевершеним за красою та гармонійністю вважається вже згадуваний мавзолей Тадж-Махал в АгрІ, збудований на честь померлої дружини султана Шах-Джахана. Султан із династії Великих Моголів два роки носив по втраченій дружині жалобу, а потім поклявся створити пам'ятник такої краси, що з ним не зрівнялося б ніщо у світі. Його пропорції, симетричність архітектурних форм, фантастичні сади, що оточують його, та вода, в якій він віддзеркалюється, створюють враження, ніби будівля парить між небом та землею. Мавзолей побудований із білого мармуру, інкрустований безліччю коштовних та напівкоштовних каменів. Для каліграфічно виконаних орнаментів, що прикрашають його, використаний чорний мармур. Вишуканої ручної роботи, філігранно оброблена мармурова плитка, що оздоблює весь мавзолей, кидає -залежно від освітлення – чарівні тіні. Привертає увагу велична баня Тадж-Махалу у формі перлини - мусульманського символу жіночості та раю. Сама баня символізує Небо, а квадрат, на якому спочиває вся споруда,-Землю. Своєрідність мистецтва Індії полягає в т:ому , що, незалежно від часу і місця створення, характерних релігійних відмінностей, твори індійських митців - архітекторів, скульпторів та живописців - вражають красою і дають можливість уявити не тільки творіння рук людських як частку Всесвіту, а й саму людину як прекрасне Його творіння. | |
| Просмотров: 841 | Загрузок: 0 | | |