| Главная » Файлы » Для учня/студента » Педагогіка, виховання | [ Добавить материал ] |
Характеристика основних напрямків роботи вчителів та класних керівників з батьками учнів
| 21.11.2010, 19:34 | |
| Характеристика основних напрямків роботи вчителів та класних керівників з батьками учнів. Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім’ями учнів. В нових умовах суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров'я, отримання загальної освіти та інше. Сім’я - це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливіша - виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім’ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім’я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей. Сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки з’єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику «дитина - батьки - вчитель». В сучасних умовах координацію виховних дій сім’ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім’ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Організація роботи з батьками учнів у сучасному освітньому закладі має здійснюватись за такими основними напрямами: 1. Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу; 2. Включення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально-виховний процес як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу; 3. Формування педагогічної культури сучасної сім’ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті; 4. Корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя. Розглянемо перший аспект роботи з сім’ями в сучасному освітньому закладі. Вивчення сім’ї учня. Робота класного керівника (вчителя початкових класів) починається із вивчення сім’ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції з метою встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співробітництва щодо виховання дитини, визначення умов і факторів, які сприятимуть ефективній співдії сім’ї та освітнього закладу. • Формами вивчення виховного потенціалу сім’ї можуть бути: відвідування сім’ї учня; листування з батьками; запрошення батьків до школи. Досконале вивчення сімей учнів забезпечується застосуванням комплекса різноманітних методів. • Методи вивчення сім’ї: система характеристик; письмове опитування; анкетування; метод документалістики; метод опосередкованого вивчення сім’ї; метод спостереження і прямого вивчення сім’ї; творчі роботи учнів. Розглянемо наступний аспект організації роботи з батьками в сучасному освітньому закладі: Залучення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально-виховний процес, формування у батьків культури причетності до освітньо – виховного простору школи. Необхідно розробити стратегію формування у батьків і учнів культури причетності до освітньо-виховного простору навчального закладу. Що включати до цієї стратегії? • знайомство батьків із шкільними традиціями, історією, досягненнями; • постійне інформування батьків про процеси, які відбуваються у школі. З цією метою – планувати більше заходів, що потенційно об’єднують дітей і батьків; • знайомство батьків із вимогами, які школа висуває до учнів. Бажано, щоб батьки одержали річний план проведення найважливіших заходів школи, як то батьківські збори, консультації, дні відкритих дверей, свята, тощо; • залучення батьків до гурткової та творчої роботи. В початковій школі кожна сім’я щороку готує один батьківській урок, тема якого обговорюється з класним керівником, а все інше – творчість родини. Формування педагогічної культури батьківської громадськості. Зміст роботи по формуванню педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально організовану діяльність по наданню допомоги сучасній сім’ї у виконанні нею виховної функції. Методологічним підґрунтям цієї педагогічної діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту. Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім’ї - серйозна проблема соціальної політики держави. Важливе завдання освітнього закладу, вчителя - допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміється не тільки створення гармонійних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: певного способу життя і доброзичливих взаємозв'язків усіх членів родини. Отже, формування педагогічної культури сучасної сім’ї - це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, і який може бути корисним і необхідним і тим батькам, які не відчувають проблем, виховуючи своїх дітей. Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через університети педагогічних знань, лекторії для батьків, покласний педагогічний всеобуч. Корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя. Що таке неблагополучна сім’я? Однозначно відповісти на це питання неможливо. Соціальні педагоги до неблагополучних родин відносять: • Сім’ї, де батьки зловживають спиртними напоями,наркотичними, токсичними речовинами; • ведуть аморальний спосіб життя, • вступають у конфлікт з морально – правовими вимогами суспільства (припускаються різних видів правопорушень); • Сім’ї із низьким морально-культурним рівнем батьків; • Сім’ї, де виникають постійні конфлікти у взаємостосунках між батьками, батьками та дітьми; • неповні сім’ї; • сім’ї зовні благополучні, проте в яких припускаються серйозних помилок, прорахунків у системі родинного виховання через невміння будувати правильні внутрішні взаємини, низьку педагогічну культуру та неосвіченість; • сім’ї, що втягують неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва та жебракування; • сім’ї, що експлуатують дітей у різних проявах. Роботу з педагогічно неспроможними сім’ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім’ї. Із сім’ями педагогічно пасивними працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім’ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад. У роботі з антипедагогічними сім’ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами. Батькам, яких поглинула бізнесова діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім’ї робить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, бабусь, інших членів родини. Дитині більше потрібен емоційний зв’язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж матеріальні блага. Діти мають відчувати, що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім’ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі. У практиці виховання виділяють 5 функцій роботи класного керівника з батьками: • Організаційну • Навчальну • Коригувальну • Спільну діяльність з дітьми • Співпрацю з батьківською громадою Функція | |
| Просмотров: 1626 | Загрузок: 0 | | |