Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 вересня 1863 р. у м. Гура
Гумора на Південній Буковині (нині м. ГураГуморулуй
у Румунії) в родині службовця. У 1873—1877 рр. О. Кобилянська вчила
ся в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості
вчитися далі, дальшу освіту вона здобувала самостійно. З 1889 по 1891 р.
О. Кобилянська жила в с. Димка Серетьського повіту. Пізніше вона
разом із родиною переїхала на постійне життя до Чернівців, брала активну
участь у жіночому русі, 1894 року виступила одним з організаторів «Това
риства руських жінок на Буковині». 1899 року О. Кобилянська побувала на
Наддніпрянській Україні, відвідавши родину Косачів на Волині, Лисенків
і Старицьких у Києві, могилу Т. Шевченка в Каневі.
Після Першої світової війни та румунської окупації Північної Букови
ни письменниці довелося жити в тяжких умовах, зазнаючи переслідувань
з боку румунської влади. З 1927 р. в Україні було розпочато видання
9томного зібрання творів О. Кобилянської. Того ж року на відзначення
40річчя літературної діяльності їй була призначена урядом УРСР пенсія,
що дало письменниці можливість поліпшити матеріальний стан та прид
бати власний будинок, у якому письменниця прожила останні роки свого
життя. У 1940 р. О. Кобилянська вітала приєднання Північної Буковини
до УРСР, активно виступала в пресі з публіцистичними статтями та спога
дами. Того ж року її було прийнято до Спілки радянських письменників
України. Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. у Чернівцях.
Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880х рр.
творами німецькою мовою. Перший художній твір українською мовою
— повість «Людина», був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була
друга редакція написаного раніше німецькою мовою оповідання «Вона
вийшла заміж». Пізніше з’явилися оповідання й повісті «Він і Вона»
(1895), «Царівна» (1896), «Що я любив» (1896), «Аристократка» (1898),
«Valse melancholique» (1898) та інші, позначені впливами поетики сим
волізму, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей жіночої емансипації.
У повісті «Земля» (1902), яка була написана на основі реального
братовбивства, що сталося восени 1894 р. у с. Димка, О. Кобилянська
змалювала широку картину життя буковинського села з усім комплек
сом суспільних процесів. У цьому творі поєднуються елементи символі
чного та реалістичного стилів. Письменниці вдалося відтворити картину
селянської психології, взаємин селянства із навколишнім світом, показа
ти злочинну, на її погляд, владу землі над селянином.
Одним з найпоетичніших творів О. Кобилянської вважається лірич
норомантична повість «В неділю рано зілля копала…» (1909), написана
за мотивами відомої народної піснібалади «Ой не ходи, Грицю, та й на
вечорниці».
Протягом 1915—1923 рр. О. Кобилянська пише низку новел на анти
воєнні теми, серед яких можна виділити такі твори, як «Лісова мати»,
«Василка», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» та ін. Увагою до психоло
гічних таємниць людської душі позначені новели О. Кобилянської
«Огрівай сонце…» (1927), «Але Господь мовчить…» (1927).
Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол
черні» (1926), в якому на широкому суспільноісторичному тлі О. Коби
лянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалю
вавши образи представників духівництва.