| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Вороний Микола | [ Добавить материал ] |
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ НАРОДУ В ПОЕМІ М. ВОРОНОГО «ЄВШАН)ЗІЛЛЯ»
| 29.05.2009, 21:00 | |
| ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ НАРОДУ В ПОЕМІ М. ВОРОНОГО «ЄВШАН)ЗІЛЛЯ» Тривалий час перебували у забутті ім’я і творчість Миколи Кіндра товича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до роз ряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім’я поета назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю творчістю намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патр іотизм і гаряче бажання щастя рідному народу, рідній Україні. Проблема історичної пам’яті народу розкривається в поемі «Євшан зілля». Твір був написаний у 1899 році, але зовсім недавно дійшов до нас. Поема переносить читача у сиву давнину. Князь Володимир Моно мах «під час походу» взяв у полон улюбленого сина половецького хана. Швидко юнак забув рідний степ, став «край чужий, чужі звичаї як свої рідні уважати». Але старий хан сумує за сином і споряджує до Києва по сланця, щоб той відшукав хлопця й нагадав тому про рідний край. Знай шов посланець юнака в Києві і заспівав йому пісень половецьких: Але спів цей ніжний, любий Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце,— Він сидить німий, байдужий. Мудрий співак Ор всетаки знаходить спосіб зворушити душу юна ка. Він дає йому понюхати сухого євшанзілля. І відбувається диво: Рідний степ — широкий, вільний, Пишнобарвний і квітчастий Раптом став перед очима, З ним і батенько нещасний. Для чого автору ця стара легенда? Чи тільки цікава подія? Поет відпо відає: Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання. М. Вороний із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову. Чимало синів і дочок України блукають по світу в пошуках щастя. Це до них звернені слова поета: Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати! Чи не згадаємо ми, прочитавши ці рядки, славнозвісне Шевченкове: «Хто матір забуває, того Бог карає»? Горе тій людині, тому народу, який забуває своє коріння. Історичне безпам’ятство руйнує нації. Патріотизм М. Вороного, його любов до батьківщини не можуть не хви лювати. Порушена поетом проблема історичної пам’яті народу і через сто років після написання твору продовжує бути актуальною. У нашого наро да намагалися відібрати пам’ять, писали й переписували нашу історію. Але були і є в Україні люди, патріоти, які домагаються історичної правди для народу України. Тільки пізнавши свою історію, усі світлі і темні її боки, ук раїнський народ може усвідомлено будувати своє майбутнє. | |
| Просмотров: 533 | Загрузок: 0 | | |