| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Шевченко Тарас | [ Добавить материал ] |
ЗОБРАЖЕННЯ ВЕЛИЧІ І КРАСИ КОЗАЦЬКОЇ ЗВИТЯГИ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА
| 29.05.2009, 21:49 | |
| ЗОБРАЖЕННЯ ВЕЛИЧІ І КРАСИ КОЗАЦЬКОЇ ЗВИТЯГИ У ТВОРЧОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, Заплаче серденько! Т. Г. Шевченко Тарас Шевченко — видатний поет української літератури. За своє життя Шевченко написав багато творів, кожний з яких є витвором мис тецтва. В усі періоди творчості Шевченка ми бачимо його зацікавленість історією України. Усвоїх поемах «Холодний Яр», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки» та у поезії «До Основ’яненка» автор зображує велич і красу козацької звитяги. Шевченко пишався героїчним минулим свого народу, вірив, що козацька «слава не поляже, не поляже, а розкаже, що діялось на світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти». У поезії «До Основ’яненка» гостро відчувається туга за козацькою вольницею — за звитягою запорожців, за всім, що уособлює українську старовину. І от козацтва, яке було нездоланним заслоном на шляху мо гутніх орд зі сходу до півдня й врятувало Європу, не стало. Ось чому ав тор сумує за преславними козаками. Повернення їх можливе, але тільки як повернення ідеї: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Не вернуться сподівані, Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани! Поезія «До Основ’яненка» вся пройнята духом запорозької минув шини, але спроектована у сучасність: автор промовляє до національної свідомості українців, до їхньої честі й гідності. Нація, яка має такі пісенні скарби, не може загинути. Українці, пишайтеся: Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава Україні! За рік до написання цієї поезії Тарас Шевченко склав невелику по ему «Тарасова ніч». В основу поеми покладена історична подія — пере мога козаків над військом польської шляхти у 1630 році. Кобзар оспівує минулі перемоги козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і по чуття гордості за звитяжну славу предків переплітається з журбою: Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Було колись — панували, Та більше не будем! Тії слави козацької Повік не забудем! Шевченко у своєму творі закликає українців «тії слави козацької» повік не забувати і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд коло нізаторів, що запанували над «козацькими дітьми». А як оптимістично звучать рядки поеми «Годі журиться», кличуть до лав нових лицарів на ціональновизвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, нази ває гетьмана сизим орлом. Але Кобзар обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами: Була колись козацька І слава, і воля, Слава сяє, а воленьку Спіткала недоля. Оспівав Шевченко також Івана Підкову, сміливого отамана, що не раз очолював походи супроти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, справедливим, за що по братими його дуже шанують. Сміливість притаманна кожному із за порожців — розбурхана стихія лише звеселяє їхні серця, піднімає ко зацький дух. Оспівуючи славні перемоги козаків, Шевченко використовує рефрен «було колись»: Було колись — в Україні | |
| Просмотров: 731 | Загрузок: 0 | | |