| Главная » Файлы » Твори з української літератури » Шевченко Тарас | [ Добавить материал ] |
ТАРАС ШЕВЧЕНКО Доповідь про письменника
| 29.05.2009, 21:48 | |
| ТАРАС ШЕВЧЕНКО Доповідь про письменника Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р. в с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї селянкріпаків. Рано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських служників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку 30х рр. жив у Петербурзі. Навесні 1838 р. за сприяння К. Брюллова, В. Жуковського та ін. Шевченко був звільнений з кріпацтва. Упродовж 1838—1845 рр. навчався в академії художеств у Пе тербурзі. Пізніше переїхав в Україну, працював співробітником Археографі чної комісії в Києві. Навесні 1847 р. Шевченко був заарештований за приче тність до КирилоМефодіївського товариства й відправлений рядовим до війська. Пробув на засланні більше десяти років. Звільнившись, жив у Пе тербурзі. Лише раз після заслання у 1859 р. відвідав Україну. Помер Шев ченко 26 лютого 1861 р. у Петербурзі. У травні того ж року відбулося пере поховання поета на Чернечій горі поблизу Канева. Перші літературні спроби Шевченка припали на 1837 р. 1840 р. поба чила світ його дебютна збірка під назвою «Кобзар». Назва збірки (кобзар — народний співець, частіше сліпий виконавець пісень та дум під акомпа немент кобзи або бандури) є знаком романтичного самовизначення поета. Тематично ранні ліричні твори Шевченка пов’язані з переживанням са мотності , туги за батьківщиною. У ранніх баладах «Причинна», «Тополя», «Утоплена» автор поєднує мотиви розлуки, нещасливого кохання, родин ного злочину з міфологічним мотивом метаморфози: доведена до відчаю людина знаходить спосіб альтернативного існування, зливаючись з при родою, перетворюючись на русалку або рослину. Історична тема у твор чості раннього Шевченка обмежена XVII—XVIII ст.— драматичним ета пом української минувшини, що пов’язаний з боротьбою проти зовнішньої експансії, національними та соціальними рухами. У поемах «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія» Шевченко звертається до різних епізодів коза цької історії. У поемі «Гайдамаки» автор осмислює причини й наслідки Коліївщини — повстання українського народу проти національного та ре лігійного гноблення. Окреме місце у творчості Шевченка посідає тема жіно чої недолі, до якої він уперше звернувся в поемі «Катерина». У ранній твор чості Шевченка майстерно поєднується літературна та фольклорна образність. Поет звертається до української міфології, широко використовує у своїх тво рах народну символіку. Характер Шевченкової поезії відчутно змінюється, коли він 1843 р. від відує Україну, а в 1845 р. переселяється туди на постійне проживання. Без посередні враження від української дійсності та спілкування з читачами вносять помітні корективи в його поетичний світогляд. У творчості Шев ченка посилюються антиколоніальні та антимонархічні мотиви. Автор у поезіях 1843–1845 рр. (цей етап частіше визначають як період «трьох літ») еволюціонує від стилізованого народного поетакобзаря до образу поетапророка. У Шевченкових творах постає образ України, що являє со бою не провінцію Російської імперії, а окрему спільноту з власною героїч ною історією та національною самосвідомістю. Поет визначає характер сто сунків України з імперією, висміюючи й пародіюючи російські державні інституції в поемі «Сон». Світ імперії трактується поетом як репресивний, негуманний та в принципі ворожий людській природі. У поемі «Вели кий льох» Шевченко надає містеріального значення історичним траге діям українського народу. Він змальовує російську монархію як вті лення зла, а найменші прояви співробітництва з нею — як непростиме потурання цьому злу. У поемі «Кавказ» автор, характеризуючи Росію як зловісну тюрму народів, наголошує на неприпустимості будьяких проявів колоніалізму. Програмово звучить Шевченкове послання до українців «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Укра йні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Закликаючи до національної єдності, автор наводить низку аргументів та саркастичних зауважень, звернених до збіднілих духом співвітчизників. У 1847 р. Шевченко був заарештований і після нетривалого ув’язнення відправлений на заслання. Згідно з вироком, йому заборонялося писати й малювати. Перебуваючи у в’язниці, поет створив ряд переважно лірич них творів, на основі яких пізніше уклав цикл «В казематі». Більшість творів циклу тематично пов’язана з Україною. У них знайшов втілення емоційний стан ув’язненого поета. Перші роки заслання Шевченко провів в Орській фортеці у віддале ному регіоні Російської імперії. Незважаючи на заборону, продовжував писати вірші. Кількість створеного ним за три роки заслання набагато більша, ніж за всі інші періоди життя. У Шевченковій творчості цього періоду переважають ліричні поезії. У них автор прагне поновому осмис лити своє покликання, болісно відгукується на втрату зв’язків зі звичним середовищем, висловлює тугу за рідним краєм, звертається до дитячих спогадів, із сумом переживає самотність. Попри непоодинокі вияви сумнівів у доцільності обраного поетичного шляху та певне розчарування в дієвості поетичного слова, у цілому поетичні твори Шевченка предста вляють сильну особистість, яка критично переосмислює своє попереднє життя, але не впадає у відчай під тиском репресій. На засланні увагу поета привертають такі персонажі українського життя та історії, героїзм яких виявляється у стоїчному сприйнятті ударів долі. У поемі «Іржавець» Шевченко співчутливо відгукується про заручника обставин гетьмана Івана Мазепу та запорожців, що стали жертвами погромів, влаштованих російським військом. У поемі «Чернець» зразком патріота постає козаць кий полковник Семен Палій. Автор поетизує образ гетьмана Дорошенка в поемі «Заступила чорна хмара». Подібні персонажі змальовані пись менником у поемах «Варнак», «Якби тобі довелося», «Меж скалами, неначе злодій», «Москалева криниця». Автор приходить до нового типу героя — народного праведника, героїзм якого полягає у прощенні ворогів та діяльній проповіді добра. Справжньою катастрофою став для Шевченка арешт 1850 р., який зумовив наступне майже семилітнє поетичне мов чання. Його відправили на нове місце заслання — до Новопетровського укріплення, що на узбережжі Каспійського моря. Лише 1857 р., перед самим звільненням, Шевченко відновив свою поетичну діяльність. Твори Шевченка, написані після заслання, загалом розвивають тра диційні для поета теми. У цей період антимонархічний та антиколоні альний мотиви він нерідко розкриває через наслідування біблійних про років («Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осія. Глава XIV»). Шевченків вірш відчутно втрачає зв’язок з фольклорною поети кою й наближається до чітких рядків біблійних пророцтв і псалмів. Ав тор то вибухає ненавистю до кривавих царівтиранів, то поетизує страд ників і праведників, пророкуючи оновлення народного життя. Окреме місце серед творів Шевченка, написаних після заслання, посідає його ін тимна лірика. Вона відбиває почуття поета, пов’язані з намірами влашту вати родинне життя, розкриває його болюче переживання самотності. Значення Шевченка в українській історії важко переоцінити. Його творчість відіграла ключову роль у становленні нової української літератури. | |
| Просмотров: 687 | Загрузок: 0 | | |