1. Рідні мами, рідні тати,
Ми вітаєм вас на святі,
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
2. Ви нас теж любіть рідненькі,
Бо ми діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І як ви, такі ж хороші.
Разом: Хай же наше добре слово
Розквітає веселково.
Пісня “Ми вас вітаємо”(мелодія “Ласкаво просимо”).
1. Сьогодні ми зібралися на свято,
До нього готувалися усі.
Щасливі, що у залі мами й тати,
І гості, що запрошували ми.
Приспів:
Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо –
Весь 2 клас наш щиро промовля,
Ми вас вітаємо, ми вас вітаємо –
Хай щастям наша повниться сім‘я.
2. Ви за столи святковії сідайте,
Ми пісню заспіваєм щиро вам,
Ми вдячні, що прийшли до нас на свято,
Тож веселитись можна усім нам.
3. Хай це родинне свято в нашім класі,
Ще більше здружить і зріднить всіх нас,
Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд, повсякчас.
Вчитель. Сьогодні незвичайний день. Ми зібралися на родинний захід, який присвячуємо дорогим людям — нашим татусям. Як і без мами, без тата не може з’явитись у світі людина, без тата дуже важко, без тата не може бути повноцінної сім’ї, а діти будуть обділені любов’ю і ласкою. Свято мами є, а от свята тата ще не ввели у наш святковий календар. Але діти так люблять своїх татусів, що дуже хочуть висловити палку і щиру любов дорогим людям, бо знають, що тато в сім’ї - головний, він забезпечує її матеріально, створює той моральний клімат доброти і сердечності, дисципліни і вимогливості, працьовитості, миру та злагоди. Отож, починаємо свято, яке ми назвали «Тепло татусевих долонь».
1 учень.
Я з’явився на світ із любові та мрії.
Із щасливих татусевих й маминих снів.
Ще були в тата й мами високі надії.
Як же мама зраділа! Як тато зрадів!

2 учень.
Народилось дитятко, маленька кровинка,
Що від тата і мами життя поведе.
Ще безпомічна, крихітна їхня дитинка,
Але виросте скоро, час швидко іде.
3 учень.
От ми вже й підросли. Ходим в школу щоднини.
Любим дуже книжки, ігри різні, свята.
Але дуже важливо ще те для дитини,
Коли тато є й мама, родина свята.
4 учениця.
Тоді легко і просто, завжди є порада,
Є підтримка і ласка, любов, доброта.
Пригорнутись до тата і мами я рада,
І тоді найскладніша проблема — проста!
Пісня “ Ми співаєм пісеньку” (сл. І муз. Максимчук М.І.).
Ми співаєм пісеньку –
Це про вас, рідненькі.
Дуже, дуже любимо
Ми вас, дорогенькі.
Приспів:
Мамі посміхнуся,
Татусеві посміхнусь,
І до мами і до татка,
Як зайчатко пригорнусь.
Ви про нас турбуєтесь,
Рідні дорогенькі.
Будем дуже вдячні вам
Все життя рідненькі.
Матусенька з татусеньком
Вчать, як в світі жити,
Рідну землю шанувати
І Бога хвалити.
Дитина. Батько, тато, татко, татусь!
Чому татусь?
Легенда розповідає так: “давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “тато, татусь, таточко”.
Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.
Вчитель. Батько; тато...Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів‘ях.
- Батькова лайка – дужча за материну байку.
- Батько – не мати, не поцілує і не приголубить.
- З батьком суд коротенький.
Вчитель. А от пестливість, безмежна любов, лагідність батькової душі відбилася у пісні М. Свидюка “Доня моя донечка”.
Пісня “Доня моя, донечка”
Діти. Споконвіку батько в сім‘ї вважався господарем. На нього покладалися обов‘язки піклуватися про родину, годувати її та захищати. Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими ж як він.
5 учень.
Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий,
Він уміє, напевно, все в світі робить!
Я люблю свого таточка рідного дуже!
Ну, та як же мені татуся не любить?
6 учень.
Тато завжди зі мною, мені він читає,
Водить в поле ранкове стрічати зорю.
І в футбол разом з нашими хлопцями грає.
І, звичайно, за все це я тата люблю.
7 учень.
А зі мною татусь мій частенько майструє,
Я від нього майстерності радісно вчусь.
І завжди він щось робить: пиляє, будує,
Я роботи ніякої теж не боюсь!
8 учень.
Самостійними бути нас тато навчає.
Бути мудрими, добрими тато нас вчить.
Бо життя непростим дуже часто буває,
А тому треба вчитися в світі цім жить.
Хлопчики виконують пісню “Мій татусь”.
Зовсім не старенький
Любий мій татусь,
Ми з ним добрі друзі
І я цим горжусь.
2. Він такий розумний
Все на світі знає,
Бо книжок багато
Він завжди читає.
3. Дуже поважає
Мій татусь футбол,
Разом із гравцями
“Забиває гол”.
4. То підскочить в кріслі,
То “ура!” кричить,
Аж на стелі люстра
Дзвінко дзеленчить.

5. Недарма вважає
Наша вся сім‘я,
Що на тата ззовні
Дуже схожий я.
6. Мій татусю рідний
Завжди будь таким:
Спритним і веселим, -
Вічно молодим!
7. Підросту ще трішки,
усього навчусь
І таким завзятим
Стану, як татусь!
Діти. Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може зробити, вміє полагодити і візка, і саночки, і машинку. А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш – всюди видно татову руку.
9 учень.
Горе чи нещастя, чи біда яка
Всіх нас виручає татова рука.
Татова правиця знає труд і піт.
І з руки цієї ми йдемо у світ.
10 учень.
Як підеш у люди, щоб там не було,
хай в тобі не згасне батькове тепло.
11 учень.
Тато – помічник, бо завжди допомагає матері по господарству і біля землі, і доглядати, і виховувати, і навчати дітей.
12 учениця
Кажуть я мала вередувала,
Плакала частенько і дарма,
На руках у тата засинала,
І в ночі татусь мороку добру мав.
13 учень.
Як хворів я, мама наді мною
Промовляла тихо: “Боже мій!”
А татусь холодною водою –
Обтирав мене, щоб я не був слабий.
14 учень.
Кращого за тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тату!
Дорогий, хороший, рідний тату,
Як чудово, що ти в нас є!
15 учень.
А як свято радісне стрічаємо,
Цілий день разом проведемо.
Спортом ми займаємось, гуляємо.
Або в гості до бабусі йдемо.
16 учень.
А коли татусь відпочиває,
Кожен з нас стихає і мовчить.
Нам він потім книжку прочитає
Або грати в шахи нас навчить.
17 учень.
Діти мріють, ласкою зігріті,
Щоб ніколи не було біди,
Щоб були рідніші в цілім світі
Тато й мама з нами поруч назавжди!
Вчитель. Ми всі чиїсь діти.
Пройде кілька років – ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі повинні пам‘ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься Старість. А народна мудрість вчить.
Діти.
- що робить батько, те й його дитятко.
- що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.
- годуй батька на печі, бо й сам будеш там.
- як син до батька обходиться, таких синів матиме.
Вчитель. Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. “Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а від самих дітей”.
(В.О. Сухомлинський).
Тому й хочеться переповісти цікаву й повчальну казку “Як внук діда виручив”.
Учень. Був собі дід, а в нього був син жонатий. Дід був такий старий, що став уже все забувати. От син сидить одного разу із жінкою тай каже:
- Що ми будемо з батьком робити, що не вмира та й не вмира?
- Знаєш що? Візьми кошик здоровий. Зсадиш його з печі, та й у кошик. Винесемо його на холод, може простудиться і вмре до дідька.
Так вони і зробили. А маленький внучок все те бачив...
- Що ти там робиш? – питають якось батьки свого сина.
- Та-а – кошик! Це як будете вже такі старі, як дідусь, то я тоді й вас – у кошик тай винесу на мороз, щоб вам було те, що й дідусеві, - відповів він.
Пісня “Батько й мати”.
18 учень.
- І коли згрубіла наша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть їх від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
19 учень.
- Не скупіться на добрі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

20 учень.
- Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Вчитель. «Де є мама й тато, там і хата багата», — каже народна мудрість, бо в тій родині тато дбає про добробут сім’ї, старається її матеріально забезпечити, налагодити у сім’ї дисципліну, привчає дітей до роботи, а мама створює затишок і порядок у домі, там радісно і добре живеться, спільно вирішуються всі проблеми.
Від повсякденної праці наших батьків, від їхньої відваги і мужності, сили і розуму наша Вітчизна набирається сили, стає квітучою. І житимемо ми у ній щасливо, тому що вони відстояли її незалежність і славу, вони турбуються за її завтрашній день, своєю працею примножують її багатства. А ви, діти, підростете і теж трудитиметесь на благо Вітчизни і людей, які тут живуть, а треба буде, то кожен стане на її захист, щоб зберегти волю і незалежність, бо ми всі любимо безмежно свою Батьківщину, батьківську землю, яка дісталася нам у спадок від наших пращурів, які так само любили і захищали свою милу Україну, трудились, не покладаючи рук, щоб вона була квітучою і щасливою, вільною і незалежною.
Учень 21
Від батька — слово Батьківщина,
Вітчизна — від отця.
Вона для кожного — єдина
І рідна до кінця!
Учениця 22
Все від звитяги, честі, слави:
І воля, й мирні дні.
Добробут і престиж держави,
І радісні пісні.
Учень 23
Все це батьки для нас зробили,
Щоб в радості жили.
І щоб до школи ми ходили,
І мріяти могли.
Учениця 24
Любов несімо у серденьку,
Бо ми вже чималі.
За все вклонімося низенько
Батькам аж до землі.
Ведуча.
Дорогі учні, вчителі, гості! В цей чудовий, зимовий день ми хочемо привітати всіх наших хлопців, мужчин зі Днем Збройних Сил України, яке ми святкуємо 6 грудня.
Українська армія! Шлях її утворення та формування такий же непростий, як і становлення самостійної держави України. Українські січові стрільці, Галицька армія, армія української народної республіки, українська повстанська армія, Збройні Сили України – так в свій час називалося українське військо, яке було призване боронити націю. 1 листопада 1918р. силами та розумом українських стрільців на чолі з отаманом Дмитром Вітовським, була створена Західно–Українська Народна республіка. Галицька армія, створена на боці січового стрілецтва боронила молоду ЗУНР від захвату поляків, а армія української народної республіки вела кровопролитні бої за утворення незалежної України. В період другої світової війни війська радянської армії та української Повстанської армії вели боротьбу з фашистами та з поляками, які хотіли поневолити Україну. Мужньо боролися і гинули сини України за довгі роки боротьби за незалежність. Отже, традиція вшановувати захисників Батьківщини зародилася ще у ХХ ст. В цей час особливо вшановували і вітали людей в пагонах, бійців діючих армій: офіцерів та солдат. Згодом стали вітати і мужчин, які відслужили у армії, пізніше жінки та дівчата стали вітати всіх хлопців та мужчин. Ця традиція, що в різних куточках України має деякі свої етнічні особливості, живе до сьогоднішнього дня.
Україна сьогодні - незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Українські юнаки повинні бути свідомим, що проходячи службу в армії, вони стають захисниками своїх матерів, сестер, коханих дівчат, рідного села чи міста, де проходило дитинство чи юність. Ми любимо свою армію. Служити в ній - справа честі та обов'язку… Україна, проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак, нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 р. верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил. А з 1993 року цей день офіційно вважають Днем Збройних Сил України. Ще раз з святом вас.
- Український хлопче, майбутній солдат!
Очима історії ти поглянь назад.
Бо багато крові пролилося колись,
Щоб твої мрії сьогодні збулись.
Щоб світило мирне сонце над землею,
Щоб Україна йшла у майбуття.
Молоді вкраїнці долею своєю
На вівтар свободи поклали життя.
Не схилили голови, душі не скорили,
У ярмі чужому не схотіли жити,
Гордість українців в світі не згубили.
Вірити навчились і Бога любити.
Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої
Знай, що Батьківщину треба захищати
І в час небезпеки, як хоробрий воїн
Відзовись, як кличе Україна мати!
Діти. Дорогі мами й тата! Хоч ми і ще маленькі, та в нас є теж свої бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги. І не завжди хочеться відповідати на ваше “Чому?”.

Вірш “Батьки чомучки”
Ну і мама! ну і тато!
Наче справжні дошкільнята:
Нічогісінько не знають –
Смішно і казать комусь,
Бо щодня мене питають
Лиш одне “Чому” й “Чому”.
- Ти чому образив Віту?
- А чому отримав двійку?
- А чому прийшов так пізно?
- Та чому в шкарпетках дірка?
- Ти чому такий непослух?
- А чому не стелиш постіль?
- Ти чому це вірш не вчиш?
- А чому портфель без ручки?
- І чому такий синець?
Ох настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи –
Хоч би й дуже захотів...
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів!

А. Костецький. Вірш “Новий закон”
Коли начальником я б стала
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказала
Закон ввести єдиний:
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у клуб, на стадіон,
В кіно і на концерти.
Ще й входи всюди спорядила б
Словами охоронними:
“Вхід без дітей для всіх батьків
сурово заборонений”.

Усмішки.

« Серед дітей »
Ти чому Оленко нині
То лежиш у ліжку,
То вмикаєш телевізор,
То гортаєш книжку,
А тим часом братик менший
В маминім халаті
Миє посуд, борщ готує,
Підмітає в хаті?
Усміхнулася Оленка:
- Не журіть ви брата:
Він сьогодні ролі мами,
Я – у ролі тата.

« Не побачив »
Мама Петі докоряла
І на нього злилась:
- три цукерки я поклала,
А одна лишилась!
Відповів матусі Петя:
- не кричіть даремно,
Я не бачив, що там третя,
В хаті було темно.

Просив дружків своїх Семен:
- Знаннями, хлопці, поділіться!
Не знаю, скільки треба ен
Писать в іменнику рушниця.
- Ех ти! – срамив його Миколка.-
Порожня в тебе голова!
Одне, якщо це одностволка,
А як двостволка – значить, два.

Вчитель. А зараз, дорогі батьки, поринемо з вами у дитинство і трішечки пограємось і позмагаємось. Але не забудьте, ви повинні бути рухливі, активні, завзяті і усміхнені.
Конкурс 1. Казковий (без підготовки для всіх батьків).
- Назвіть головних героїв казки “Колобок”.
- Скільки героїв у казці “Рукавичка”?
- Якими словами починається казка “Ріпка”?
- Яку казку знають усі українські діти, навіть ще не вміючи добре говорити?
(“Курочка Ряба”)
- Хто “битий небиту везе”?
(“Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат”)
Конкурс 2. Пісенний (беруть участь мами й діти).
Переспіви дитячих пісень.
Конкурс 3. Будь уважний! (беруть участь тати).
Вчитель називає дату народження дитини, а батьки повинні відгадати чия це дитина.
Конкурс 4. Впізнай! (беруть участь тати).
Впізнати дитину по голосу. Діти співають, а тати з зав‘язаними очима мають відгадати.
Конкурс 5. Навпаки! (діти відгадують батьків по голосу).
Конкурс 6. Перекличка.
Діти називають батьків лагідними словами, а батьки дітей.
Конкурс 7. Танцювальний (беруть участь батьки і діти).
Танець “Маленькі каченята”.

Вчитель. Існує така думка: “Якщо твої плани розраховано на рік – сій жито, якщо на десятиріччя – саджай дерева, якщо на віки – виховуй дітей”.
Задумаймось над цими словами.

Звучить приспів пісні “Родина”, вчитель під звучання музики промовляє:
Прийшов час закінчувати нам свято,
Ми вдячні всім, хто з нами тут.
Бажаємо щастя вам, здоров‘я, радості багато,
Щоб вік ваш довгим і безхмарним був.