Учитель. Вершини підкорюються поступово. Тому сьогодні ми зупинимось на питаннях:
1. Походження вірусів.
2. Вплив вірусів на організм хазяїна.
3. Шляхи проникнення вірусу в організм хазяїна.
4. Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій.
5. Значення вірусів у природі та людському житті.
Таким є завдання нашого уроку.
1. Актуалізація опорних знань учнів.
Учням пропонується відповісти індивідуально на запитання з карточки за шкалою:
«+»--знаю; «-.»--не знаю; «+/-.»-- не знаю.
На виконання дається 3 хвилини (додаток №1).
Після цього вчитель пропонує:
 З*ясуйте запитання, на які ви не зможете відповісти, у своїй групі (3 хв).
 Чи залишилися незрозумілі запитання після обговорення?
Пропоную перейти до матеріалу електронного підручника і з*ясувати незрозумілі запитання.
2. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Тепер перейдемо до розгляду питань сьогоднішньої теми. Пропоную переглянути інформацію, що пропонується в програмно-методичному комплексі «Загальна біологія 10 клас» тема «Віруси» і занотувати стисло до ваших конспектів.
Завдання.
За допомогою матеріалу електронного підручника за повніть таблицю:
№ Особливості будови та функціонування Сутність особливості
1. Будова вірусів
2. Будова бактеріофагів
3. Стійкість у зовнішньому середовищі
4. Проникнення до організму хазяїна
5. Роль вірусів у природі
6. Роль вірусів у житті людини
7. Профілактика вірусних хвороб

Тепер перейдемо до обговорення основних питань теми.
1.Віруси—нащадки бактерій, що виникли в результаті їх регресивної (спрощеної) еволюції.
2. Віруси—клітинні «блудні» органели (рибосоми, фрагменти хромосом).
3. Віруси збереглися від прадавніх часів як одна з первісних форм матерії. Якої думки дотримуєтеся ви?
З*ясування відбувається в групах методом ПРЕС.
Чотири етапи технології ПРЕС:
1. Позиція ( ми вважаємо, що…);
2. Обґрунтування (оскільки…);
3. Приклад (наприклад…) ;
4. Висновок (таким чином…);
З кожної позиції може виступати окремий член групи. Висновок роблять учні та разам з вчителем роблять узагальнення.
1. Віруси не здатні до самостійного існування і обов*язково паразитують усередині нормально розвиненої рослинної або тваринної клітини.
2. Вплив вірусів на організм хазяїна.
Фронтальна робота над питанням. Узагальнення вчителя з демонстрацією схеми з ПК.
Проникнення вірусу в клітину викликає в ній інфекційні процеси. Інфекція—це комплекс процесів, які відбуваються під час взаємодії інфекційного агента (вірусу) з організмом хазяїна.
Вірусні інфекції

Гострі Хронічні
3. Питання «Шляхи проникнення вірусу в організм хазяїна» з*ясовуємо за допомогою електронного підручника.
На малюнку зображено механізм проникнення вірусу тютюнової мозаїки.
Більшість вірусів специфічні: вони вражають лише певні типи клітин хазяїна—багатоклітинних організмів чи окремі види одноклітинних організмів. Проникнення в клітину-хазяїна починається із взаємодії вірусної частинки із мембраною клітини, на якій розташовані особливі рецепторні ділянки. В оболонці вірусної частинки є особливі білки. Вони «розпізнають» ці ділянки, що і визначає специфічність вірусу. Якщо ж вірусна частинка приєднується до клітини, на якій немає чутливих до неї рецепторів, то не відбувається і зараження.
Учні записують в конспекти 6 шляхів проникнення вірусу:
 Повітряно-крапельний (через органи дихання)—грип, віспа, паротит, ГРЗ, епідемічний паротит;
 З їжею—ентерит, ящур;
 Через шкіру (пошкоджену чи непошкоджену)—віруси сказу, віспи, герпесу, папіломи;
 Через кров ( під час переливання крові, хірургічних чи стоматологічних операцій)—гепатит, СНІД;
 Статевий—герпес, СНІД;
 За допомогою переносників (комахи, кліщі)—енцефаліт, жовта лихоманка.
4. З наступного питання «Захисні реакції організму проти вірусних інфекцій» послухаємо повідомлення учнів, про те, що варто знати про інфекційні захворювання для того, аби не захворіти.
Ознайомтеся з описом деяких вірусних захворювань людини за картками. (Додаток №2).
Учитель. Тепер спробуймо розібратися з цим питанням за допомогою рольової гри. Кожна група отримує опис захворювання. (Додаток №3).
Завдання.
Використовуючи текст, підготувати до презентації виступ на означену тему. Підготовка—2 хв. Кожна група виступає із своєю роллю.
1-ша—«діагностична служба» з*ясовує симптоми хвороби;
2-га –«лікарі» розповідають про лікування хвороби;
3-я—«санітарно-епідеміологічна служба» розповідає про заходи щодо запобігання захворювання;
4-а—«вірусологи» характеризують віруси;
5-а—«»пропагандисти ЗСЖ» складають листівки, пам*ятки, поради тощо.
Після виступу груп робиться висновок всього уроку.
Несправедливо було б на сьогодні не згадати про пандемічний грип АН1N1. Вірус свинячого грипу
Що таке «пандемія»?- Захворювання, що розповсюджується у більшості країн світу, на різних континентах та вражає велику кількість людей.
Грип вражає респіраторну (дихальну) систему та має один чи кілька з наступних симптомів:
Підвищення температури
Кашель
М*язові болі
Втома
Головний біль
Біль у горлі
Чхання
Нежить
У дітей, особливо маленьких, може спостерігатися :
Нудота чи блювання
Кишкові спазми
Діарея (пронос)

Лікування.
1. Треба обов*зково звернутися до лікаря!!!
2. Постільний режим протягом гострого періоду
3. Уникайте зневоднення організму—пиття теплої рідини не менш 2 л на добу для дорослої людини.
4. Часто провітрюйте приміщення—кожні 2 години на 15-20 хв. Та проводьте вологе прибирання. Максимальна інактивація вірусу відбувається при вологості 50%!

Підбиття підсумків уроку.
Основні підсумки заняття щодо ролі вірусів у природі та людському житті визначає вчитель.
Віруси—своєрідні неклітинні форми життя, які не можуть функціонувати поза клітиною. Віруси можна знайти вюди, де є життя. Вірусологія—точна біологічна наука. Є дві галузі вірусології: класична і молекулярна.
Класична вірусологія вивчає роль вірусів у патології різних живих об*єктів (людини, тварини, рослини, бактерій).
Молекулярна вірусологія вивчає фізико-хімічні властивості вірусів та особливості їх розмноження.
У профілактиці вірусних захворювань та боротьбі з ними існує кілька напрямків:
 Вакцинація;
 Виділення клітинних чинників захисту проти вірусних інфекцій;
 Хіміопрофілактика та хіміотерапія.
Під час вивчення екології вірусів удосконалюються і методи боротьби за припинення і циркуляції вірусів серед природних хазяїв: людей, тварин, рослин. До цих методів належать:
• Виведення порід та сортів, генетично стійких до вірусних хвороб;
• З*ясування екології та шляхів еволюції різних груп вірусів, які викликають захворювання людини та корисних для нього тварин і рослин;
• Інженерія на генному рівні—уведення нового гена в клітину, що дає можливість у такий спосіб відновлювати функцію клітини.
Отже, завдання вірусології---викорінення вірусних захворювань і вірусів, що паразитують в організмі людини.

Питання для закріплення.

1. Яким чином організм хазяїна захищається від вірусної інфекції?
2. У чому полягає складність боротьби з вірусними інфекціями?
3. Чи справедливе твердження: «Віруси перебувають на межі живої та неживої природи»

Додаток №1.
Завдання для перевірки.
1. З якої речовини складається оболонка простих вірусів?
2. Назвіть речовину, яка є в додатковій поверхневій мембрані складних вірусів.
3. Визначте форми вірусів, що перебувають у стані спокою і здатні викликати інфекції.
4. Визначте віруси, які різняться за формою.
5. З якою частиною клітини хазяїна сполучається поверхнева мембрана складних вірусів?
6. Що є на поверхні оболонки клітини хазяїна, до якої приєднується вірус?
7. Визначте віруси, які різняться нуклеїновими кислотами.
8. Визначте віруси, які різняться здатністю уражати нервову систему.
9. На якому об*єкті вперше Д. Івановський відкрив віруси 1892 року?
10. Який вірус витримує короткочасне кип*ятіння?
11. Збудник якої вірусної хвороби може зберігати інфекційну активність протягом місяця?
12. За рахунок чого розмножуються віруси?
Додаток №2.
Вірусні захворювання людини.

Назва хвороби Збудник Вражувані частини організму Спосіб поширення Тип вакцинації
Грип Віруси А, В, С, АN1H1, з різним ступенем вірулентності Дихальні шляхи епітелій бронхів та трахеї Крапельна інфекція убитий вірус
віспа Вірус натуральної віспи (ДНК-умісний вірус) Ддихальні шляхи, потім-шкіра Крапельна інфекція (або через рани на шкірі) Живий ослаблений вірус, сухою вакциною, нашкірним і внутрішньошкірними методами
кір Ксовірус (РНК-вмісний) Дихальні шляхи, потім шкіра та кишковик Крапельна інфекція Живий атенуйований вірус
Краснуха Вірус краснухи Дихальні шляхи, шийні лімфатичні вузли, очі та шкіра Крапельна інфекція Живий атенуйований вірус
Поліомієліт Вірус поліомієліту ( пікорнавірус, РНК-умісний, 3 штами) Глотка та кишковик, іноді—рухові нейрони спинного мозку Крапельна або випорожнення людини Живий атенуйований вірус (уведення перорально)
Жовта лихоманка Арбовірус (РНК-умісний) Кровоносні судини та печінка Переносять кліщі, комарі Живий атенуйований вірус

Додаток №3
Віспа—одне з найдавніших захворювань. Опис віспи знайшли у єгипетському папірусі Аменофіса 1, який склали за 4000 років до н.е. Віспяні виразки збереглися на шкірі мумії, що похована в Єгипті за 3000 років до н.е. Згадка про віспу, яку китайці назвали «отрута з материнських грудей», є в стародавньому трактаті «Чеу-Чеуфа» (1120 р. до н.е.). Перший класичний опис віспи дав арабський лікар Разес.
У давні часи віспа була дуже поширеною і небезпечною хворобою. Її нищівна сила не поступалася силі чуми. Англійський лікар Е. Дженнер винайшов спосіб боротьби з віспою—вакцинацію. Використовуючи віспощеплення в цілому світі, вдалося подолати цю страшну хворобу. Для цього знадобилося майже два століття. 1975 року в Бангладеш знищено остані джерела «чорної» віспи. Останній випадок був зареєстрований 1977 року в Сомалі.
Найскладніший і найбільший серед вірусів людини і тварин—вірус натуральної віспи. Він схожий на цеглину із заокругленими краями розміром 300-400 на 170-260 нм. Усередині міститься серцевина у формі вісімки. По боках серцевини є овальні утворення, які мають назву «бічні тіла». Це все разом вкрито зовнішньою оболонкою з наростами-шипами.
Віспа характеризується важким розвитком, лихоманкою, висипом на шкірі та слизових оболонках, після яких часто утворюються рубці. Збудник віспи натуральної—вірус, стійкий до дії фізичних і хімічних чинників. Тривалий час зберігається за низьких температур та під час висушування, у віспяних кірочках, що відпали, на речах домашнього вжитку. Вірус утрачає свої хвороботворні властивості за температури 100 градусів за 10 хвилин, за температури 60 градусів—за 1 годину.
Джерелом зараження є хвора людина від початку інкубації до повного одужання. Вірус розсіюється хворим з краплями слизу та слини під час розмови, кашляння, чхання, а також із сечею, мокротою та відпалими із шкіри кірочками. Після двотижневого інкубаційного періоду хвороба починається раптово із ознобу та підвищення температури до 39-40 градусів, головного болю, можлива нудота, блювання, втрата свідомості, лихоманка. На четвертий день з початку захворювання з*являється віспяний висип на шкірі та слизових оболонках. До цього часу температура знижується, загальний стан тимчасово поліпшується. Поступово висип перетворюється на пухирці (везикули) із сірувато-мутним вмістом. Відбувається нагнивання—утворюються пустули. Везикули поступово перетворюються на виразки та болючі ерозії. Сьомого дня захворювання стан знову гіршає, підвищується температура. Пустули поступово вибухають та підсихають з утворенням жовто-бурих кірочок, що з 18-го дня хвороби починають відпадати. На місці відпалих кірочок залишаються рубці. Тривалість хвороби 5-6 тижнів. Лікування відбувається тільки в лікарнях: хворі ізолюються.
Профілактика віспи—це віспощеплення—активна імунізація (вакцинація) з використанням вакцини віспи.