Шведський науковець, один із засновників фізичної хімії, іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1903 р.) і іноземний почесний член АН СРСР (1925 р.). Автор теорії електролітичної дисоціації. Праці з хімічної кінетики, астрономії, астрофізики й біології. Вивчав сонячну корону, еволюцію зірок і планет. Автор гіпотези панспермії про перенос зародків життя з однієї планети на іншу. Нобелівська премія (1903 р.)