| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Чехов Антон | [ Добавить материал ] |
ПРОБЛЕМА ЖИТТЄВОЇ МЕТИ І ПРИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ У П’ЄСІ А. П. ЧЕХОВА «ЧАЙКА»
| 30.05.2009, 17:07 | |
| ПРОБЛЕМА ЖИТТЄВОЇ МЕТИ І ПРИЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ У П’ЄСІ А. П. ЧЕХОВА «ЧАЙКА» Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає од наково визначне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов розпочав роботу над своєю першою п’єсою, яка не вийшла в світ за життя автора. Але велика робота Чеховадраматурга розпочалася значно пізніше, че рез вісімнадцять років, з «Чайки», яку було завершено у 1896 році. Сам автор визначав її як роботу незвичну, работу всупереч усім правилам дра матургії. «Чайка» — найтрагічніша комедія, сюжет якої складається з ла біринту захоплень і пристрастей, виходу з нього немає, адже немає вихо ду з низки суперечливих людських почуттів. Кохання у творі — це сумні факти людських взаємин, які не мають розвитку: учитель Медведенко кохає Машу, Маша палко закохана в Треп лева, Треплев безнадійно страждає за Ніною, яка, в свою чергу, кохає Три горіна. Події рухаються повз героїв п’єси. Безумовно, Треплев і Ніна мог ли б скластися в чудову пару і бути щасливими. Але вона кохає Тригоріна, який після нетривалого роману з нею повернеться до Аркадіної. Усі ці нелогічні взаємини створюють дисгармонію п’єси, що з унікальної комедії трагедії перетворюється на звичайнісіньку драму. Драма «Чайка» наскрізно пройнята атмосферою неблагополуччя. У ній немає щасливих людей. Героям твору не таланить ні в великому, ні в найменшому, всі вони неудачники. Атмосфера самотності переслідує кожного з героїв. Учитель Медведенко не може говорити ні про що, крім матеріально го достатку, адже це проблема всіх учителів того часу: «Я получаю всего двадцать три рубля в месяц, да еще вычитают с меня в эмеритуру, а все же я не ношу траура». Маша відверто розповідає всім, що вона нещасна: «А у меня такое чув ство, как будто я родилась уже давнымдавно; жизнь свою я тащу волок ном, как бесконечный шлейф… И часто не бывает никакой охоты жить». Отже з перших актів п’єси зрозуміло, що в її атмосфері панує загаль не невдоволення життям. Люди надто поглинуті власними бідами, і тому вони не чують одне одного. Атмосфера твору — це атмосфера суцільної психологічної глухоти. І на фоні цієї атмосфери — чайкасимвол, який набуває різних зна чень, порізному живе в душі молодих героїв п’єси — Треплева і Ніни. Ніна після усіх своїх нещасть почала відчувати себе чайкою, яку від нудьги підстрелила людина. Словом чайка вона підписувала свої листи, коли зневірилась у житті. Але Ніна — людина сильна, людина, яка вміє боротись і мріяти: «Я уже настоящая актриса, я играю с наслаждением, с восторгом, пьянею на сцене и чувствую себя прекрасной. А теперь, пока я живу здесь, я все хожу пешком, все хожу и думаю, думаю и чувствую, как с каждым днем растут мои душевные силы…». Для Треплева чайка — це теж символ, але символ того, що не збулось. І хоча для нього, відомого письменника, пошуки сенсу життя так і не скінчились, але його, як і Ніну, можна віднести до одного табору, Триго ріна і Аркадіну — до іншого. Якщо Треплев до останньої миті в розпачі: «…я все еще ношусь в хао се грез и образов, не зная, для чего и кому это нужно. Я не верую и не знаю, в чем мое призвание», то для Тригоріна і Аркадіної образ чайки — це «не помню» або «не знаю». Герої «Чайки» не можуть пробитись одне до одного, бо розмовляють лише для себе: «Аркадина. Как меня в Харькове принимали, батюшки мои, до сих пор голова кружится! М а ш а . Тридцать четыре. А р к а д и н а . Студенты овацию устроили… Три корзины, два венка и вот… (Снимает с груди брошь и бросает на стол.) Ш а м р а е в . Да, это вещь… М а ш а . Пятьдесят!.. Д о р и . Ровно пятьдесят? А р к а д и н а . На мне был удивительный туалет… Чточто, а уж одеть ся я не дура. П о л и н а А н д р е е в н а . Костя играет. Тоскует, бедный». Долі героїв, незважаючи на їх зовнішні і внутрішні розбіжності, пере гукуються, зливаються в єдиному звучанні, із багатьох відголосків і відлунь виростає єдина доля і єдиний для всіх настрій. Можливо, саме цей настрій призвів до загибелі Треплева. У п’єсах Чехова приглушені конфлікти, відсутній чіткий розподіл героїв на позитивних і негативних. Зло у п’єсі «Чайка» розчинилось у бу денному житті героїв, тому винуватця усіх невдач не знайти. Але найголовніше, що в «Чайці» А. П. Чехов відкрив нові можливості зображення характеру. Він розкривається не в боротьбі за досягнення мети, а в переживанні життєвих протиріч. У творі з’явився «підтекст». Автор кидає свій зір у майбутнє, а розв’язки, як і завершення людських доль, у нього немає… У цьому полягає вся суть чеховської драми «Чайка». | |
| Просмотров: 670 | Загрузок: 0 | | |