| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Чехов Антон | [ Добавить материал ] |
НОВАТОРСТВО ЧЕХОВА)ДРАМАТУРГА (За п’єсою «Чайка»)
| 30.05.2009, 17:06 | |
| НОВАТОРСТВО ЧЕХОВА)ДРАМАТУРГА (За п’єсою «Чайка») 17 жовтня 1896 року на сцені імператорського Олександрійського театру в Петербурзі відбулася прем’єра вистави «Чайка» за п’єсою А. Че хова. У головних ролях були зайняті провідні актори, а Ніну грала сама В. Коміссаржевська. А. П. Чехов, на той час уже відомий і визнаний про заїк, був незадоволений тим, що він бачив на репетиціях, і не дуже очіку вав успіху. Але дійсність перевершила його найгірші очікування. Прем’єра «Чайки» увійшла в історію театру як нечуваний провал. Чехов вирішив більше ніколи не ставити цю п’єсу і не звертатись до драматургії. Але лише через два роки і ця сама «Чайка» стане чи не найбільшим успіхом Чехо ва, а його драматургічний талант знайде таких палких шанувальників, що виникне навіть поняття «театр» Чехова. Чому ж так склалася сценіч на доля «Чайки»? Відповідь проста: п’єсу не зрозуміли. Не зрозуміли глядачі, які звикли до напруженого драматичного сюжету. Не зрозуміли актори і постановники, тому що п’єса вимагала нових принципів акторсь кої гри, нових форм організації сценічної дії. «Чайка» Чехова була надто новаторська, а традиційний театр ХІХ століття не мав засобів, щоб донести до глядача художні відкриття Чеховадраматурга. Це зрозуміли засновники нового художнього театру К. Станіславський і В. НемировичДанченко. Саме вони розкрили одну з таємниць цієї п’єси: за побутовими подробицями, за випадковими, не сподіваними репліками вони побачили і сценічно відтворили небачений до цього у драматургічному творі ліризм. Новаторство «Чайки» виявилося у першу чергу в тому, що вона бу дувалася не на гостросюжетній драматичній дії, а на глибокому психоло гічному аналізі характерів. Чеховписьменник відкрив трагедію буден ності. Чеховдраматург показав цю трагедію в сценічних образах, художньо вірогідних, психологічно точних. Він зображує не події, а людей, чия поведінка, життєва позиція стає чинником певних подій. Про сценічну дію Чехов говорив так: «Хай на сцені все буде так само склад но і разом з тим так просто, як і в житті. Люди обідають, тільки обідають, а в цей час складається їхнє щастя та розбивається їхнє життя». Зовнішньо яскраві сценічні дії не приваблюють Чехова. Наприклад, у п’єсі є щонайменше два епізоди, які в традиційній драматургії були б обіграні. Перший — спроба Треплева покінчити життя самогубством після провалу його вистави і «зради» Ніни. Другий — самогубство Треплева у фіналі п’єси. Чехов же виносить ці сценічно «вигідні» епізоди за сцену. Така відмо ва від ефектних сцен була підкорена авторському задуму: показати ха рактери людей, їхні стосунки, проблеми, що виникають через непорозу міння між людьми. Усіх без винятку героїв Чехов об’єднує в єдину систему, де кожен має своє завдання у творчому задумі автора. Тому він уникає зовнішніх ефектів, а примушує уважно слідкувати за всіма героями. Мова кожного персонажа має «підтекст», який надає всій п’єсі багатство змісту, худож ню правдивість і переконливість. Особливу роль у чеховських п’єсах відіграють паузи. Вони ніби доповнюють підтекст і виникають тоді, коли герої не можуть і не хочуть говорити про найпотаємніше. У третій дії, наприклад, Ніна і Тригорін прощаються перед від’їздом. Ніна дарує йому медальйон на згадку. Тригорін обіцяє пам’ятати дівчину такою, якою по бачив її вперше. «Ми розмовляли … ще тоді на лаві лежала біла чайка». Ніна задумливо повторює: «Да, чайка». Пауза. «Більше нам говорити не можна, сюди ідуть». Пауза допомагає зосередитись на образі чайки. Гля дач під час паузи пригадує попередню розмову героїв, коли Тригорін за нотував у записник «сюжет для невеликого оповідання» про дівчину, що походом згубив «один чоловік». Але весь багатомірний зміст розмови ге роїв з’ясовується значно пізніше. Пауза створює певну емоційну напругу, глядач ніби очікує, що герої пояснять, розкриють щось дуже важливе, а цього не відбувається. І глядач сам повинен домислити, що приховується за цим мовчанням. Читачі п’єс Чехова особливу увагу приділяють авторським ремаркам, бо вони теж відіграють важливу роль у розумінні всього, що відбувається у п’єсі, створюють особливу атмосферу. Ось сцена Треплева і Ніни. Ре марка: входить без капелюха, з рушницею і вбитою чайкою. Він кладе чайку біля ніг Ніни. Чому Чехову важливо, що Треплев без капелюха? Подальша розмова пояснює це. «Я мав підлість вбити сьогодні цю чай ку», «Скоро так само я вб’ю самого себе». Читач розуміє, що щось дуже важливе для Треплева гине, можливо, гине його мрія. Можливо, гине чи ста і довірлива Ніна. Тут не можна стояти в капелюсі. У цьому теж виявилося чеховське новаторство. Герої не говорять про найпотаємніше, але читач розуміє їх. «Чайка», як і всі великі п’єси Чехова, за жанром, визначеним авто ром,— комедія. За традиційним визначенням це швидше трагедія або дра ма, тобто драматургічний твір, де розкриваються нерозв’язані моральні проблеми, що призводять до загибелі персонажів. Називаючи свій твір комедією, Чехов ніби підкреслює, що «головна героїня» його п’єси — бу денність, яка марнує кращі людські почуття і стосунки, яка руйнує осо бистість і робить характери дріб’язковими, майже комічними. Таким по стає перед нами відомий письменник Тригорін. Він не сприймає життя серцем з усіма його радощами і трагедіями, а робиться лише стороннім спостерігачем, і все, що відбувається навколо і з ним, для нього лише «сю жет для невеликого оповідання». Така Аркадіна, талановита актриса, що може передати на сцені будьякі високі почуття, а в буденному житті їй шкода грошей навіть для сина і брата, вона байдужа до всього, крім влас ного успіху. Невипадково Треплев у своїй останній репліці, коли вже ви рішив покінчити життя самогубством, говорить про те, що маму може засмутити зустріч із Ніною. Він ніби не вірить, що його смерть мати сприй ме трагічно. Такими жертвами буденності є й інші персонажі п’єси. Сценічна доля «Чайки» не дуже багата. Її не часто, порівняно з інши ми п’єсами Чехова, ставили у театрах. Новаторські пошуки Чеховадра матурга більш завершено втілились у таких п’єсах: «Три сестри», «Виш невий сад», «Дядя Ваня». І все ж не випадково на кулісі Московського художнього театру, який відкрив Чеховадраматурга, зображена чайка. Ця п’єса була тим самим «першим птахом», що приніс оновлення, весну російської драматургії. | |
| Просмотров: 707 | Загрузок: 0 | | |