| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Лермонтов Михайло | [ Добавить материал ] |
МОТИВИ СВОБОДИ І САМОТНОСТІ ЛІРИКИ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА
| 30.05.2009, 16:44 | |
| МОТИВИ СВОБОДИ І САМОТНОСТІ ЛІРИКИ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА Ще за життя ліричні твори М. Лермонтова принесли йому славу дру гого поета після Пушкіна, але справжнє значення його ліричної спадщи ни відкрилося вже після його смерті. А поетична чарівність його віршів приваблює читача і сьогодні. У віршах поета відбилися всі його творчі інтереси, моральні і художні пошуки, особисті переживання, навіть суспільні явища його часу. З цих творів можна зрозуміти, які друзі і вороги його оточували, які події хви лювали світ, які проблеми вирішувались. І все ж провідний мотив його лірики — це мотив самотності, на яку при речена людина. Для ліричного героя Лермонтова виходу з цього стану немає. Ні кохання, ні дружба не дають йому позбавитися відчуття самотності: Пусть я когонибудь люблю: Любовь не красит жизнь мою… Живу — как неба властелин — В прекрасном мире — но один. У вірші «Нет, я не Байрон, я другой…» Лермонтов звертається до об разу Байрона, щоб показати витоки цього почуття. Байронівська «світо ва скорбота» знаходить відгук у серці ліричного героя. Але Лермонтов живе і творить за інших історичних обставин. Байрон відобразив про будження самосвідомості людини, а покоління Лермонтова несе тягар розчарувань у можливостях людини, її прогресивної ролі в історії. Тому в «душе моей, как в океане, надежд разбитых груз лежит», тому почуття песимізму охоплює його ліричного героя. Своєрідне рішення знаходить цей мотив у вірші «Выхожу один я на дорогу». Ліричний герой відчуває себе безмежно самотнім не тільки се ред людей, але й у всесвіті. Дивно, але це почуття викликає у нього не бажання піти з життя, а бажання «свободы и покоя», бажання звільнити ся від умовностей, що обмежують особистість, бажання відчути красу людських стосунків і світу. Чтоб всю ночь, весь день мой слух лелея, Про любовь мне сладкий голос пел, Надо мной чтоб вечно зеленея Темный дуб склонялся и шумел. Мотив самотності тісно пов’язаний із мотивом свободи. Можливо, лю дина тому самотня, що тільки у внутрішньому світі вона почувається вільною. Але Лермонтов відчуває, що закутість у межі внутрішнього світу збіднює людину. Наприклад, вірш «Не верь себе» розкриває традиційну для романтиків тему «поэт и толпа». Але його вирішення цієї теми проти лежне традиції: у юрби значні переваги перед поетом, тому що в ній зосе редився вистражданий досвід багатьох поколінь, а внутрішній світ однієї людини, який би багатий він не був, не може вмістити цього досвіду. Найхарактерніше для Лермонтова — поєднання мотивів свободи і природи, природи і самотності. Природа уособлює стихію свободи, тому часто уживані образи океану, моря, неба, зірок, хмар. Саме вони перева жають у віршах «І нудно, і сумно», «На дорогу йду я в самотині», «Ні, я не Байрон…». Лірика Лермонтова відобразила головні проблеми його часу. І не ви падково мотиви самотності і свободи — провідні в його творчості. Саме дійсність підказувала їх поету. | |
| Просмотров: 964 | Загрузок: 0 | | |