| Главная » Файлы » Твори Світової літератури » Гайне Генріх | [ Добавить материал ] |
| 30.05.2009, 13:31 | |
| ТЕМА КОХАННЯ У ПОЕЗІЯХ ГАЙНЕ Осінніми вечорами, коли плачуть небеса й зорі падають на похилені трави, далекими стежками, серед незвіданих всесвітів блукає кохання. Мов та пісня, неосяжна й незбагненна, блукає воно. І як його знайти, як його покликати серед цих невідомих шляхів? Бо так і полине від тебе, не торкнеться твого серця, заблукавши десь там, у далеких степах, не зали шивши тобі навіть споминів, а лише гіркі сподівання. Змінюються часи і влада, змінюються життя і людський світогляд. Але незмінними лишаються найвищі істини, незмінною лишається людська потреба любити. Нерозгаданою залишається таємниця душі, в якій нез гасним вогнем горить священне і нездоланне почуття любові. Поповнив скарбницю поетичних освідчень у коханні й відомий німець кий письменник Генріх Гайне в книзі поезій, що принесла йому світову славу. Численні вірші збірки «Книга пісень» були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Цій темі при свячені перші розділи циклу «Страждання юності», «Сновидіння» і «Пісні». Поет живе у світі дивних сновидінь. Кожний вірш розділу — це опис тяжкого сну, видінь, що відвідують поета. Усні він бачить «її» — невірну кохану, втрачену назавжди. Буває на її весіллі з іншим: …бачу я подружжя молоде — Мою любов із церкви гном веде. Поет продає душу пекельним силам за радість побачення з нею: Хоч раз її міцно обняти, До серця свого пригорнуть, ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА До болю в уста цілувати, А там уже будьщобудь! У сні він бачить її — бліду і холодну, як мармур. Поет заплатив дия волу страшенну ціну за неї, і ось з’являється вона в супроводі самого ди явола, який і поєднує поета з його коханою. Повертаючись до неї, поет проходить цвинтарем — із могил виходять привиди, кожний із них — жертва нещасного кохання. Дійсність і сон, примари і реальність поєднуються в цих віршах. Поет цілком поринув у свій відчай, але це не скорботна, безнадійна примиреність, а бурхливе почуття. Ніде поет не бачить світлого почи нання, скрізь безпросвітна темрява. Кохання в Гайне — сила, що несе неминучу загибель. Сам поет — нещас ний закоханий, що болісно переживає «її» невірність, одна з численних жертв. У світі, де живе поет, здається, немає живих справжніх людей. Це при види і брехливі маски, що приховують підлість і нікчемність. Брехливе, обманливе видіння і сама кохана поета. Розповідь про гірке нерозділене кохання продовжується у «Піснях». Вранці я встаю і питаю: «З’явиться вона?» А надвечір нарікаю — не прийшла вона. Марно я в нічній задумі Сон до тебе зву,— В забутті, у мрійнім сумі Цілий день живу. Ці два розподіли циклу «Страждання юності» мають внутрішню єдність, бо вони варіюють одну й ту ж тему. Ми обертаємося в зачарова ному колі одних і тих же почуттів і переживань, мотивів і образів. У циклах «Ліричне інтермеццо» та «Повернення» Гайне знову роз повів про своє нещасливе кохання, але поіншому. У цих циклах — істо рія кохання поета. Перший вірш «Ліричного інтермеццо» — зав’язка — говорить про те, що в «травні місяці» поет закохався й освідчився «їй» у коханні: Як в травні місяці сади Розвинулися зрання, Тоді в моєму серці Прокинулось кохання. Як в травні місяці в садах Зачулось щебетання, Я їй своє бажання Освідчив без вагання. Поет описує блаженний стан закоханості. На все у світі поет дивить ся закоханими очима,— він навіть починає розуміти мову зірок, а Мадонна в Кельнському соборі здається йому схожою на його кохану. …Єсть образ у тій святині | |
| Просмотров: 663 | Загрузок: 0 | | |