| Главная » Файлы » Твори на різні теми для учнів 1-12 класів » Твір на суспільну тему | [ Добавить материал ] |
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ
| 29.05.2009, 16:53 | |
| НЕЗАЛЕЖНІСТЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ План І. Осмислення поняття «незалежність». ІІ. Шляхами незалежності. 1. Я пишаюсь незалежною Батьківщиною. 2. Внесок наших попередників у незалежність України. 3. Ставлення до незалежності моєї сім’ї. 4. Труднощі на шляху незалежності. ІІІ. Мій внесок у незалежність України. Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. На віть не розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислен ня приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплен ня історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше. У п’ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького «Істо рія України», з якої я дізнався про розвиток української державності. Саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою Батьківщину. Пройшло чотири роки. Змінився я, змінилося наше суспільство. Але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі. Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських лицарівкозаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких «чаєч ках», долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну землю від ворога, визволяли бранців із неволі. Ось у чому полягає їх внесок у неза лежність. А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що ба гато в чому повстанці помилялися. Можливо, я був би таким же непри миренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було забагато, особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді. Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції 1917 року — і яке було розчарування! Але патріотизм у кожного україн ця в крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров’ю київські гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім’я неза лежності! Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України наші батьки. На початку дев’яностих років нашого століття Україна ніби ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях бла китножовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб усві домити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці дер жавну символіку незалежної України. Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі пробле ми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий, ви нахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. Найголовніше — не панікувати, а сумлінно робити свою справу. Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно — тяж ка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті. Незалежній Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя Батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських держав. | |
| Просмотров: 1153 | Загрузок: 0 | | |