Мотивація являє собою процес спонукання себе та інших до певної діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей або ж цілей організації. У кінцевому підсумку мотивація виявляється у внутрішніх стимулах до праці, прагненні досягти найкращих її результатів.
В управлінні персоналом мотивація розглядається як процес активізації мотивів (внутрішня мотивація) і створення стимулів (зовнішня мотивація) для їх спонукання до ефективної праці.
В основі теоретичних підходів до мотивації лежать уявлення, сформовані психологічною наукою, яка досліджує причини і механізми цілеспрямованої поведінки людини. З цих позицій мотивація визначається як рухома сила людської поведінки, в основі якої знаходиться зв’язок потреб, мотивів і цілей людини.
Загальну характеристику процесу мотивації можна представити, якщо визначити терміни, що його пояснюють: потреби, мотиви, цілі.
Потреби – це стан людини, яка відчуває нужду в якомусь об’єкті, необхідному для її існування. Потреби є джерелом активності людини, причиною її цілеспрямованих дій.
Мотиви – це спонукання людини до дій, спрямоване на результат.
Мета – це бажаний об’єкт або його стан, до володіння яким прагне людина.
Багатогранність та неоднозначність процесу мотивації знаходить відображення в ряді мотиваційних теорій. Що підрозділяються на дві великі групи: змістовні і процесуальні.
Змістовні теорії базуються на потребах, спонукаючи людину цілеспрямовано діяти. Головною характеристикою цих теорій є їх орієнтація на вивчення потреб і побудову класифікації останніх. Найбільш відомими змістовними теоріями є теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія СВР К. Алдерфера, теорія придбаних потреб Д. МакКлеланда і мотиваційно-гігієнічна теорія Ф. Герцберга.
А. Маслоу у власній теорії поділив потреби на п’ять груп за ієрархічним принципом, який означає, що людина при задоволенні потреб рухається, як по драбині, від низького до більш високого рівня (дивись рисунок 1)
Теорія Клейтона Алдерфера так само, як і Маслоу, поєднує потреби людини в три групи. В цілому ці групи потреб співставні з виділеними Маслоу. Але на відміну від Маслоу, Алдерфер вважає, що рух від потреби до потреби відбувається не тільки знизу вгору, але і в обидва боки.