План
2.1 . Поняття та ознаки авторського права.
2.2. Поняття, види та ознаки авторського договору.

Література: [1–2; 11–22; 24; 25; 28; 30; 36; 37; 39; 43–45 ; 49; 51]

2.1. Поняття та ознаки авторського права.
Основними напрямами духовної творчості народу є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності, невичерпні за формами, прийомами, способами об'єк¬тивного вираження духовного багатства людини, є предметом правової охорони. Певні суспільні відносини, що виникають у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право.
В об'єктивному розумінні ав¬торське право — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки.
У суб'єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступ¬никам у зв'язку із створенням і використанням твору літерату¬ри, науки, мистецтва.
Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і викорис¬танням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюють¬ся Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України».
Завдання авторського права — встановити найсприятливіші пра¬вові умови для творчої діяльності, забезпечити доступність ре¬зультатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним прин¬ципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспіль¬ства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів.
Джерела авторського права представлені нормативними акта¬ми, до яких передусім належать конституційні та законодавчі акти, що визначають основні засади, Закон України «Про ав¬торське право і суміжні права» та інші закони. Так, законодав¬ство, яке безпосередньо регулює відносини власності, визнає за громадянином виключне право розпоряджатися своїми здібнос¬тями до продуктивної і творчої праці.
Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відом¬ствами і творчими спілками.
Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав велике значення має судова прак¬тика розгляду справ, що виникають в разі порушення автор¬ських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює й аналізує таку практику, робить відповідні висновки, про які по¬відомляє суди.
Особливу групу джерел сучасного авторського права станов¬лять міжнародні договори: Бернська конвенція по охороні літе¬ратурних та художніх творів (1886 р.), яка неодноразово допов¬нювалася і змінювалася; Всесвітня (Женевська) конвенція по авторському праву (1952 р.); Римська конвенція по охороні прав артистів-виконавців, виготовлювачів фонограм, а також вироб¬ників організацій мовлення (1961 р.); Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності (підписана в Стокгольмі в 1967 р., чинна з 1970 р.); Женевська конвенція по охороні інтересів виготовлювачів фонограм (1971 р.); Брюсельська конвенція по розповсюдженню програм, що несуть сигнали, які передаються через супутники (1974 р.).
Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'яз¬ки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Ук¬раїні укладання міжнародних договорів є конституційним пра¬вом.
Якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві Украї¬ни про авторське право і суміжні права, то застосовуються прави¬ла міжнародного договору (ст.3 Закону про авторське право).
Авторське право - це право, що належить автору оригінального твору, який він створив. Воно об'єднує дві основні групи прав: майнові і особисті немайнові права автора.
Суб'єкти авторського права (Стаття 7). Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 4 люто¬го 1994 р..
Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Об'єкти авторського права (Стаття 8).
1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки,
літератури і мистецтва, а саме:
1) літературні письмові твори белетристичного,
публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру
(книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп'ютерні програми;
4) бази даних;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані
способами, подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; ( Пункт 11 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;
13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;
17) інші твори.
Охороні за цим Законом підлягають всі твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Виникнення і здійснення авторського права. (Стаття 11.). Презумпція авторства
1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:
- латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться);
- ім'я особи, яка має авторське право;
- рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.
5. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Контроль за дотриманням вимог недоторканості твору здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав.
Автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх застосування.
Строк дії авторського права (Стаття 28).
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.
Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.
Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.
У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.
Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.
Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.
Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.
Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.
Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

2.2. Поняття, ознаки та види авторського договору.

Основною правовою формою використання творів науки, літе¬ратури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали наз¬ву авторських договорів.
Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до статті 29 Закону про авторське пра¬во на підставі авторського договору.
За авторським договором автор зобов'язаний створити відпо¬відно до договору і передати замовлений твір або передати гото¬вий твір для використання, а користувач зобов'язаний викорис¬тати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і ви¬платити автору встановлену договором винагороду.
Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначають¬ся певними особливостями. Передусім суб'єктами вказаних до¬говорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні пра¬вонаступники, а з іншого боку, як правило, певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовле¬ним у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спад¬коємці та інші особи, яким автор передав право використання твору.
Авторські договори з іноземними авторами укладаються за учас¬тю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.
Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єкта¬ми (предметами) їх виступають нематеріальні блага — твори на¬уки, літератури чи мистецтва. Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом автор¬ського договору можуть бути твори, вже створені на момент ук¬ладення договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'я¬зується створити і передати для використання.
Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є но¬визна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту.
Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше . Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування творів у періодичних ви¬даннях та енциклопедичних словниках.
Авторські договори можуть бути двох типів:
а) авторський до¬говір на передавання твору для використання;
б) авторський ліцензійний договір.
За авторським договором на передавання твору для використання автор або правонаступник передає чи автор зобов'язується створити і в установлений договором строк передати твір організації для використання обумовленим за до¬говором способом, а організація зобов'язується здійснити або почати це використання в установлений договором строк, а та¬кож сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім випадків, зазначених у законі.
За авторським ліцензійним договором автор або його право¬наступник надає організації право використати твір, у тому числі шляхом перекладу іншою мовою або переробки в обумовлених договором межах і на визначений строк. Організація зобов'яза¬на сплатити винагороду за надання цього права.
Існують конкретні види авторських договорів про передаван¬ня твору для використання: договір про видання або перевидан¬ня твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депону¬вання рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декора¬тивно-прикладного мистецтва тощо.
Видавничий договір — це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видан¬ня літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.
Останнім часом дедалі більшого поширення набувають ко¬мерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.
Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузь¬коспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором органі¬зація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформацій¬ному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації рефе¬рату.
Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор — творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого — видовищний заклад (поста¬новник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. Винагорода складається з двох частин: однора¬зової винагороди та збору за кожний спектакль.
Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сце¬нарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений догово¬ром строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір — літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.
Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений дого¬вором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобо¬в'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особ¬ливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника — він може це зробити, а може і не робити. Предметом договору художнього замовлення є твір образо¬творчого мистецтва.
Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна¬чає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мис¬тецтва. Є тільки приблизний перелік таких творів, які можуть бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і ви¬різняються оригінальними художньо-естетичними властивостя¬ми. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою се¬редовища і людини. Особливістю вказаного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” передба¬чає ще один вид авторських договорів — договори на виконання випущених у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.
Зміст авторських договорів.
Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містить усі необхідні умови та реквізити, без яких договір не дійсний (сторони договору, їхні адреси і місцезнаходження тощо).
Сторонами в авторських дого¬ворах, з одного боку, завжди є громадянин — автор або його пра¬вонаступники, а з другого, як правило, — юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ.
Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці — твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження .
Використання твору допускається виключно на основі автор¬ського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право.
Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається зако¬ном, у разі виникнення спору позбавляє сторони посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Строки в авторських договорах мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замов¬лення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Строк для випуску твору в світ коротший від строку дії видав¬ничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видав¬ничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 ав¬торських аркушів — протягом двох років.
Типові видавничі договори передбачають також конкретні стро¬ки подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений до¬говором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню. Строки для розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.
Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін на¬ділена певними правами і обов'язками.
Обов'язки автора твору. За авторським договором (крім дого¬вору про депонування рукопису) автор передає або зобов'язується створити і в обумовлений договором строк передати організації (або громадянину — в договорі художнього замовлення) оформ¬лений відповідно до Типового договору твір.
Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено Типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони не виходять за межі умов договору. Інколи виникає не¬обхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний дооп¬рацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.
Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін визна¬чається певний строк.
Обов'язки організації, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для вико¬ристання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір означає схвалити якість оформлен¬ня твору. Якщо твір оформлено належним чином, автору ви¬дається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В установлені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доробку або відхилення. Якщо доробка твору з об'єктивних причин неможлива або після до¬робки було визнано його непридатність до використання, ав¬торський договір підлягає розірванню.
Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ в установлені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом по¬відомлений невизначеному колу осіб.