Малі жанри Прислів'я і приказки
Прислів'я та приказки належать до малих жанрів усної народної твор¬чості. Хоч вони й короткі, на один-два рядки, але мають усі ознаки ху¬дожньо довершених творів.
У прислів'ях та приказках відобра¬жено багатовікову мудрість народу, практичний досвід людини в різних сферах її діяльності, різноманітні явища суспільного життя й природи, передано горе й радість людини, її мрії та прагнення.
Прислів'я виникли дуже давно. Як указує їхня назва, у житті вони вжи-ваються при слові, при розмові, наби¬раючи в кожному окремому випадку відповідного значення.
Прислів'я та приказки — це стійкі афористичні вислови, що в стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські вчин¬ки тощо. Прислів'я містить заверше¬ну думку, приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів'я.
Прислів'я:
Кров людська не водиця,
проливати не годиться.
Найшла коса на камінь: коса
не втне, камінь не піддасться.
Береженого Бог береже,
а козака шабля стереже.
Приказки:
Старість не радість, похорон
не весілля.
Або пан, або пропав — двічі
не вмирати.
Моя хата скраю — я нічого
не знаю.
Баба з воза — кобилі легше.
Кров людська — не водиця.
Найшла коса на камінь.
Береженого Бог береже.
Старість не радість.
Або пан, або пропав.
Моя хата скраю.
Баба з воза.
Прислів'я — маленький поетич¬ний твір, що складається лише з одного речення, яке може бути простим («За праве діло стій сміло», «Кожно¬му мила своя сторона») або складним («Праця чоловіка годує, а лінь мар-нує», «Не лінуйся рано вставати, а соромся довго спати», «Бджола мала, а й та працює»).
Прислів'я змінюють свій зміст за¬лежно від застосування. Більшість прислів'їв можуть уживатися у двох значеннях: прямому («Сам пропадай, а товариша з біди визволяй», «Добре роби, добре й буде») і переносному («Під лежачий камінь вода не тече», «Любиш кататися — люби й саночки возити», «Який стук, такий і грюк»).
Тематично прислів'я охоплюють усі сфери людської діяльності, будь-яке життєве явище (дружбу, працю, віру, війну, сім'ю, страх).
Про батьківщину: «Рідний край — земний рай».
Про дружбу: «Дружба та братство дорожчі за багатство».
Про працю: «Уперта праця все переможе».
Про навчання: «Гарно вчити того, хто хоче все знати».
Про людські вади: «Лукавий чоловік на словах любить, а ділом губить».
Прислів'я влучні, виразні, ритміч¬ні. Будова прислів'їв відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються. Така милозвучність прислів'їв допомагає легше запа¬м'ятовувати й виголошувати їх, мова відзначається стислістю, лаконічніс¬тю, тут не тільки немає багатослів'я, але часто випускаються члени речен¬ня, необхідні в звичайній розмовній мові:
Знає кума — знає півсела.
Прислів'я побутують в українській словесності з найдавніших часів і не втрачають своєї актуальності донині.
Загадки
Загадка (від «гадка» — думка, «га¬дати» — думати, мислити) — ко-роткий твір, у якому в завуальованій алегоричній формі зашифровано пев-ний предмет чи явище, первісне зна¬чення яких треба відшукати. Кожна загадка — це художній опис, яскраве зображення загаданих предметів і явищ. У загадках, як і в прислів'ях, виражені спостереження народу над явищами людського життя та приро¬ди, відбито його досвід, мудрість, йо¬го вміння образно мислити. Загадки — один з найдавніших і найпоши-реніших видів народної творчості. У свідомості людей вони живуть тися-чоліттями. Чимало загадок зберіга¬ють і відображають первісні, міфо-логічні погляди на природу: «Той, що живе в лісі» (лісовик), «Той, кого не згадують о півночі» (чорт), «Ви¬соко стоїть, одно око має, усюди за¬глядає» (сонце). Пізнаючи природу, людина змінювала свої погляди. За¬гадки завжди були однією з форм
навчання молоді, через них переда¬вався життєвий досвід народу, знан¬ня, з їх допомогою розвивалися розу¬мові здібності, кмітливість. Пізніше загадування загадок набрало розва¬жального характеру: їх загадували під час свят та забав, на вечорницях. Сьогодні загадки майже повністю пе-рейшли в дитячий фольклор. Народ пам'ятає старі загадки та весь час скла¬дає нові, у яких відображено спосте¬реження за новими явищами життя. З появою книги, автомобіля, літака, паровоза з'являються загадки про ці предмети: «Мовчить, а всіх навчить» (книжка), «Що летить — крило має, а крилами не махає?» (літак), «Ог¬нем не запалиш, водою не погасиш» (електрика), «Дерево та дріт — кри¬чить на весь світ» (телеграф).