Українська міфологія
Первісне уявлення прадавньої лю¬дини про навколишній світ відбите в міфах.
Міфи (від грецького mythos — сло¬во, сказання; оповідь, байка) — на¬родні перекази про явища природи, богів чи обожнюваних героїв, уявних істот.
Усесвітньо відомі давньогрецькі й давньоримські міфи про Зевса-Апол-лона, Афродіту-Венеру, Діану-Ар-теміду, Прометея, Геракла тощо. На-сильницьке й тотальне запроваджен¬ня християнства, агресивна боротьба з дохристиянськими віруваннями слов'ян, з язичництвом, спалення де-рев'яних та потоплення кам'яних «поганських» ідолів, яким поклоня¬лися наші предки, призвели до того, що нинішні покоління майже втра¬тили зв'язок з багатющою скарбни¬цею слов'янської міфології. Утім, не слід ототожнювати міфи з релігією. Вони не можливі без неї, але й не є спеціальним релігійним творінням. На думку І. Зварича, міфологія стоїть ближче до поезії, ніж релігія. Міфологія генетично споріднена з фольклором і літературою. Міфо¬творчість властива всім народам світу. У міфах людина прагнула пояснити для себе походження Всесвіту, ство¬рення людини, тварин. Усі народи світу мають міфи про походження Сонця, Місяця, Землі, неба, гір, річок, морів, озер. Отже, міфотвор¬чість можна вважати одним з найдав¬ніших виявів колективної людської свідомості, таких, як мистецтво, нау¬ка. Міфи народжуються, помирають, змінюючись знову ж таки міфами. «При широкому розумінні міфотвор¬чості ми можемо говорити, — заува¬жує І. Зварич, — що кожна епоха людської цивілізації творить про себе саму міф, зі своєю міфопоетичною моделлю, картиною світу. Крім цьо¬го, кожна окрема людина творить про себе міф, живе в міфологізованій нею реальності».  Міф актуальний для людини в усі часи, тому постійно впливає на літературу.
Не можна вважати міф абсолют ною вигадкою, фантастичним вимис лом. Міф містить у собі обсяг людсь¬ких знань про світ. Б. Степанишин зазначає: «Хоча легенди та міфи — це не літописні хроніки, але вони й не вислід суцільної фантастики: в ос¬нові їх лежать прадавні перекази, а перекази народжуються з буваль¬щин, отих віддзеркалень людського буття. Саме з цього єдиного джерела й народився міф про квітучу країну Оріану, нашу правітчизну, про Бога всіх богів — Всебога — Дажбога, про бога вогню Сварога і богиню води Да¬ну та інших».
Як стверджує С. Пінчук, міфо¬логія українців пронизує всі пори національного буття, пронизує всі фази людського існування від наро-дження до смерті. Вона відбиває не тільки стан людської душі, але й усю гаму її взаємин з природою. На думку дослідника, укорінення міфів у пси-хології і побуті нашої нації настільки глибоке, що з ним не витримало бою християнство, яке було змушене по¬ступитися, дати дорогу дохристи-янському досвідові, особливо в галузі обрядовості. Прикладом може послу¬жити водіння Кози з вертепом. Хрис¬тиянська церква, бажаючи вкоріни¬тися навічно, учинила дуже мудро. Не змігши стерти з пам'яті народу свята, обряди, звичаї, вона узакони¬ла їх. Різдво, Вербна неділя, Зелені свята, Івана Купала, Маковія, Спаса і т. ін. — усі мають язичницьке похо¬дження. Проте в таких перетвореннях немає нічого дивного, бо на новому етапі розвитку людської цивілізації старі форми культури наповнюються новим змістом.
Крізь тисячоліття дійшли до нас об¬рази Оріани, Рода, Дажбога, Лади, Сва-рога, Перуна, Світовида, Ярила, Веле-са, Спаса, Берегині й десятків інших богів. Вони були уособленням сил при¬роди (сонця, грому, блискавки, вітру тощо) і охоронцями життя людей.
На відміну від грецької, в ук¬раїнській міфології родинного зв'яз¬ку між богами не було. Ми чітко не знаємо, ким вони доводяться один од¬ному. Боги вважалися всесильними та постійно були присутні в повсяк¬денному житті людини. Пригадаємо хоч би «Плач Ярославни» із «Слова про похід Ігоря», у якому князева дружина звертається до сил природи з проханням допомогти коханому.
В останнє десятиліття були переви¬дані ґрунтовні дослідження та з'яви¬лася   ціла   низка   нових   цікавих розвідок про міфологію, як-от: І.М. Костомаров. Слов'янська міфо¬логія. — Київ, 1994. 2. Митрополит  Іларіон.   Дохристи¬янське вірування українського на¬роду. — Київ, 1992. 3.1. Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. — Київ, 1992.4. В. Давидюк. Українська міфо¬логічна легенда. — Львів, 1992.