УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
Фольклор (від англійського folk¬lore — буквально народна мудрість, народні знання) — важлива складова частина культури народу, яка є втіленням поглядів, ідеалів та праг¬нень людей. Цим терміном окреслю¬ють усю творчу діяльність народу: поезію, музику, театр, танець, архі¬тектуру, художнє й декоративно-ужиткове мистецтво.
На позначення згаданого обсягу понять також уживаний термін на¬родна творчість.
Усна народна творчість — вужче поняття, ним позначають художню словесну творчість широких мас, су¬купність народних обрядових дій. Синонімічні назви — народна пое¬тична творчість, народна сло¬весність. Традиційно в літературі терміном фольклор називають усну народну творчість.
Народнопоетичні твори складали¬ся, виконувалися й поширювалися протягом віків усним шляхом. На¬родна поетична творчість в основно¬му була анонімною. Хто створив піс¬ні, казки, думи та інші зразки фо¬льклору, ми не знаємо. Лише зрідка історія зберігала імена окремих ав¬торів. Наприклад, гадають, що пісні «Ой не ходи, Грицю», «За світ встали  козаченьки» склала Маруся Чурай, яка жила в Полтаві в середині XVII ст.
Ще одна ознака фольклору: колек¬тивне творення. Фольклорний твір постійно зазнає змін. Своєрідною особливістю народної творчості є варіантність (паралельне існування кількох версій твору).
Фольклор — це передісторія літе¬ратури, джерело її виникнення. Ук-раїнська народна словесність надзви¬чайно багата та різножанрова. Вона охоплює і міфологію, і календарно-обрядову творчість, і родинно-обря-дову творчість, і героїчний епос, і балади, і ліричні пісні, і казки, і ле¬генди та перекази, і прислів'я та при¬казки, і загадки, і колискові.